300/474/17 Про перевищення швидкості руху легкового автомобіля, виїзд на зустрічну смугу та зіткнення із зустрічним вантажним автомобілем, внаслідок чого пасажир легкового автомобіля отримав тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті на місці пригоди - 06.11.2019 Прийняття

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 300/474/17

Провадження № 51-5087 км 18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Чистика А. О.,

суддів: Бородія В. М., Вус С. М.,

при секретарі: Тімчинській І. О.,

за участю:

прокурора Опанасюка О. В.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого Паншина Д. Д.,

потерпілих (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника Дудурича І. В.

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,

захисника Любивця П. В.,

розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_7, захисника Любивець Павла Васильовича, потерпілого ОСОБА_1 та представника потерпілого Паншина Дмитра Дмитровича на вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12017070000000008 від 17 січня 2017 року стосовно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Київ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 300 000 гривень моральної шкоди, завданої злочином. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 300 000 гривень моральної шкоди, завданої злочином. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 300 000 гривень моральної шкоди, завданої злочином. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 300 000 гривень моральної шкоди, завданої злочином. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення 100 000 гривень моральної шкоди відмовлено. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 до ОСОБА_7 в частині стягнення 100 000 гривень моральної шкоди відмовлено. Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7, "ПрАТ СК Уніка" в частині стягнення матеріальної шкоди - залишено без розгляду. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту залишено без змін. Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислено з моменту затримання. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно з даним вироком, 16 січня 2017 року, приблизно о 19 годині 10 хвилин, ОСОБА_7, керуючи власним технічно-справним легковим автомобілем марки "Skoda Oktavia Tuor" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, разом із пасажирами ОСОБА_12 (дружина), ОСОБА_13 та ОСОБА_14, рухалися автодорогою М-06 сполученням "Київ-Чоп", у напрямку м. Ужгород. ОСОБА_7 проїжджаючи ділянку автодороги М-06 сполученням "Київ-Чоп" на 724 км. + 235 м., поблизу мотелю "Наталі", що розташований в с. Підполоззя, 223, Воловецького району, рухаючись із швидкістю руху, приблизно 80-100 км/год., що значно більша за допустиму відповідно до заборонного знаку 3.29 Правил дорожнього руху України (50 км/год.), не забезпечив безпеку дорожнього руху, порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 "б", 10.1, 11.3, 12.1 та дорожньої розмітки 34 (1.1) Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку (сніговий накат на дорозі), не впорався з керуванням транспортного засобу, внаслідок чого втратив керованість над автомобілем та допустив його виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення із вантажним автомобілем марки "DAF FT XF" д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки "Schmitz S01" д.р.н. НОМЕР_3, завантаженим 24 тонами керамічного каменю, під керуванням ОСОБА_10, який в той час рухався своєю смугою руху, у напрямку м. Львів. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди: згідно висновку судово-медичної експертизи № 11 від 16.02.2017 року, пасажир автомобіля "Skoda Oktavia Tuor", ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті на місці пригоди; згідно висновку судово - медичної експертизи № 13 від 16.02.2017 року, пасажир автомобіля "Skoda Oktavia Tuor", ОСОБА_12 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням її смерті на місці пригоди; згідно висновку судово - медичної експертизи № 12 від 16.02.2017 року, пасажир автомобіля "Skoda Oktavia Tuor", ОСОБА_14 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділенні Воловецької ЦРЛ. Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 "б", 10.1, 11.3, 12.1 та дорожньої розмітки 34 (1.1) Правил дорожнього руху України: п. 1.3 ПДР (1306-2001-п) - Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 1.5 ПДР (1306-2001-п) - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків"; п. 2.3 (б) ПДР (1306-2001-п) - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.10.1. ПДР (1306-2001-п) - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.11.3. ПДР (1306-2001-п) - на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу; п.12.1 ПДР (1306-2001-п) - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух; п.34 (1.1) ПДР (1306-2001-п) - Дорожня розмітка (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено. Невиконання водієм ОСОБА_7 вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку із наслідками, що настали, внаслідок чого потерпілі ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 отримали тілесні ушкодження, від яких загинули.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2019 рокуапеляційні скарги потерпілої ОСОБА_5, ОСОБА_2 задоволено частково.Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7, його захисника Горінецького Й.І., потерпілого ОСОБА_1, його представника Шусти В.В., потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, прокурора залишено без задоволення.Вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_5, ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної шкоди змінено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 9548 грн. 86 коп. відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 35960 грн. відшкодування матеріальної шкоди. У решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 та його захисник Любивець П.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження стосовно засудженого через не встановлення достатніх доказів доведення його вини. Вказують на те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів його вини, суд першої інстанції не надав належну оцінку клопотанням про визнання відомостей зазначених в авто-технічних та транспортно-трасологічних експертизах недопустимими доказами. Зазначають, що жодних підтверджень перевищення засудженим швидкісного режиму у матеріалах кримінального провадження немає, також там відсутній доказ його виїзду на зустрічну смугу, судом відхилені усі клопотання захисту, окрім клопотань про недопустимість доказів. Також вказують на ухвалення судового рішення незаконним складом суду, оскільки суддя Софілканич О.А., яка ухвалювала вирок, є хрещеною матір`ю процесуальному керівникові у кримінальному провадженні - прокурору Андришину О.В., який затверджував обвинувальний акт та підтримував обвинувачення, що свідчить про наявність сумніву у безсторонності судді, у задоволенні заяви про відвід якої було відмовлено і самовідводу нею також заявлено не було.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 через невстановлення достатніх доказів доведення його винуватості. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на безпідставні відмови у задоволення його заяви про відвід судді Софілканич О.А., яка знаходиться у тісних родинних стосунках з прокурором Андришиним О.В. Також зазначає, що суддя Вотьканич Ф.А. є рідним батьком дружини слідчого Гарапка М.В., а суддя Вотьканич Ф.А. та суддя Вотьканич В.А. є рідними братами. Вказує на порушення права на захист засудженого та незаконне відведення судом першої інстанції його представника Правосудька О.М . Зазначає, що справжнім винуватцем дорожньо-транспортної пригоди є водій ОСОБА_10, який періодично змінював показання, на підставі яких базується обвинувачення засудженого. Зазначає про наявність досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12017070090000054 від 09 березня 2017 року за ст. 288 КК України та №12017070090000194 від 01 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 384 КК України, що стосуються даної дорожньо-транспортної пригоди, де потерпілими є він, засуджений ОСОБА_7 та батько засудженого ОСОБА_16 . Вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо строків відкриття апеляційного провадження, не надсилання йому копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та не дослідження обставин повторно, які були досліджені судом першої інстанції не повністю та з порушенням, а також про не надання можливості засудженому підготуватись до останнього слова у суді апеляційної інстанції. Звертає увагу на зникнення відеореєстратора на автомобілі засудженого, який потім випадково 18 січня 2017 року віднайшовся з розламаною навпіл флеш-картою, зникнення переднього бамперу з легкового автомобіля засудженого, а також на неможливість слідства здійснити виїмку у мобільного оператора "Київстар" на підставі ухвали слідчого судді через велику чергу та брак часу. Вказує на незаконне надання судом першої інстанції належної оцінки його клопотанням про визнання відомостей, зазначених в авто-технічних та транспортно-трасологічних експертизах, недопустимими доказами, на спростування вищезазначених експертиз висновком незалежного експерта Головіна А.М., а також на не встановлення експертом первинного контакту автомобілів у висновку транспортно-трасологічної експертизи. Зазначив, що суд безпідставно відмовив у допиті понятих, не врахував показання експерта ОСОБА_17, не надав можливості поставити експертам ОСОБА_18, ОСОБА_19 належні запитання та не надав їх показанням належної оцінки, не забезпечив кримінальне провадження реальними свідками очевидцями подій, а тим свідкам, як посадові особи, державні службовці, поліцейські, що перебувають в залежності від сторони обвинувачення, він не довіряє. Зазначає про те, що дорожній знак обмеження максимальної швидкості 50 км/год. працівники поліції розмістили під час складання акту обстеження з метою фальсифікацій дійсних обставин ДТП. Також посилається на те, що органом досудового розслідування не була встановлена особа, голос якої записано на СД-диску з відеозаписом, яка їхала безпосередньо за засудженим.

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Паншин Д.Д., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на те, що судом не було взято до уваги ряд фактів, що мали значення для справедливого та повного дослідження всіх обставин справи. Зазначає, що експертизи у кримінальному провадженні мають численні невідповідності обставинам справи, вихідні дані надані експертові не відповідали дійсності, швидкість транспортного засобу засудженого взята лише зі слів другого учасника - ОСОБА_10, який є певною мірою зацікавленою особою. Вважає, що беззаперечної вини обвинуваченого встановлено не було та суд мав всі підстави для закриття провадження по справі. Також вказує на те, що відомості в Акті обстеження дорожніх умов у місці скоєння ДТП від 17 січня 2017 року не відносяться до подій, оскільки не відображають фактичні дані на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, та судом першої інстанції не було належним чином досліджено та обґрунтовано у вироку суб`єктивної сторони злочину, тобто вини, що являється основоположним принципом винуватості. Зазначає, що міра покарання не відповідає вчиненому злочину і є більш суворою, ніж суд мав би застосувати. Також посилається на безпідставну відмову у задоволенні заяви про відвід судді.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_7, захисник Любивець П. В., потерпілий ОСОБА_1 та його представник Паншин Д. Д. підтримали свої касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник Дудурич І. В. проти касаційних скарг заперечували та просили залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.

Прокурор Опанасюк О. В. проти касаційних скарг заперечував та просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані рішення без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Переглядаючи судові рішення, касаційний суд виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зокрема, під час судового розгляду суд першої інстанції безпосередньо дослідив у судовому засіданні докази у кримінальному провадженні, та дійшов висновку, що вина ОСОБА_7 підтверджується сукупністю досліджених доказів, зокрема: показаннями потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23 січня 2017 року, даними протоколу огляду місця ДТП, схемою місця ДТП, фототаблицею та відеозаписом від 16 січня 2017 року, даними протоколу огляду транспортного засобу від 18 січня 2017 року та фототаблицею до нього, висновком транспортно-трасологічної експертизи №10/12 від 31 січня 2017, висновком №108 судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля "Skoda Oktavia Tuor" НОМЕР_1 від 20 березня 2017 року, висновком експертизи технічного стану транспортного засобу №10/11 від 30 січня 2017 року, висновком №109 судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану вантажного автомобіля "DAF FT XF" НОМЕР_4 від 23 березня 2017року, висновком експерта №10/13 експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля від 30 січня 2017 року, даними протоколу огляду предмету з фототаблицею від 01 лютого 2017 року, висновком судової автотехнічної експертизи №10/16 від 15 лютого 2017 року, висновком №110 судової транспортно-трасологічної експертизи від 27 березня 2017 року, показаннями експертів ОСОБА_18, ОСОБА_19 в судовому засідання суду першої інстанції, даними оптичного диска марки "KAKTUS DVD-R" 4.7 GВ з відеозаписом місця ДТП, що мало місце 16 січня 2017 року на автодорозі М-06 сполучення Київ-Чоп поблизу мотелю "Наталі", з бодікамер патрульних поліцейських, актом обстеження дорожніх умов місця ДТП від 16 січня 2017 року, висновком судово-медичної експертизи №11 від 16 лютого 2017 року пасажира ОСОБА_13, висновком судово-медичної експертизи №13 від 16 лютого 2017 року пасажира ОСОБА_12 та висновком судово-медичної експертизи №12 від 16 лютого 2017 року пасажира ОСОБА_14 .

Зокрема, свідок ОСОБА_10 надав показання про те, що 16.01.2017 року близько 19-00 години, керуючи автомобілем марки "DAF FT XF" д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки "Schmitz S01" д.р.н. НОМЕР_3, завантаженим керамічним каменем, проїжджаючи біля готелю "Наталі" на автодорозі "Київ - Чоп" зі швидкістю близько 40-50 км/год, побачив, як із-за повороту виїхав зустрічний легковий автомобіль на великій швидкості, якого почало заносити на його смугу руху. ОСОБА_10 застосував гальмування, однак удару уникнути не зміг, зіткнення відбулось між правою боковою частиною зустрічного автомобіля "Skoda" з передньою частиною керованого свідком автомобіля.

Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в своїх показаннях зазначили, що на місці ДТП вантажний автомобіль був на своїй смузі руху практично повністю на узбіччі, "Шкода" задньою частиною у кюветі на протилежній стороні. Права передня сторона " Шкоди " отримала найбільші ушкодження, а вантажного - передня ліва. Більшість уламків та осипу були на частині руху вантажного автомобіля.

Свідок ОСОБА_24, який працював охоронцем мотелю "Наталі" почув звук зіткнення, хвилин через 5 вийшов та побачив вантажівку, яка перебувала на правій стороні своєї смуги, легковий автомобіль - на протилежній стороні. За його присутності транспортні засоби ніхто не переміщував.

Свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які входили до бригади, що транспортувала водія ОСОБА_7 бачили, що вантажний автомобіль перебував на своїй смузі руху ближче до узбіччя, а легковий автомобіль на обочині по правій смузі руху по напрямку до м. Свалява, задньою частиною в сніговому сугробі. Свідок ОСОБА_28 також додав, що дорога була слизькою, за його присутності транспортні засоби ніхто не переміщував.

Допитаний в судовому засіданні слідчий слідчого відділення Воловецького ВМ Мукачівського ВП ГУНП України в Закарпатській області Понзель В.В. щодо розташування транспортних засобів на місці ДТП стверджував, що вантажний автомобіль був повернутий по ходу руху на м.Київ на смузі руху, якщо рухатися з м.Чоп на м.Київ - на правій стороні, "Шкода" була відкинута у кювет на протилежну смугу руху. До приїзду слідчого з управління та до закінчення оформлення місця ДТП положення транспортних засобів не змінювалося.

Свідок ОСОБА_30 охоронець магазину сувенірів, розташованому неподалік готелю "Наталі", біля місця ДТП, пояснив, що коли почув звук удару, вийшов на вулицю. Пояснив, що зіткнення відбулось на смузі руху вантажного автомобіля, саме там було багато уламків з автомобілів. Відрізок дороги у місці ДТП був почищений від снігу.

Свідок ОСОБА_31 який 16.01.2017 року їхав автодорогою Київ-Чоп в напрямку до міста Мукачево, побачив скупчення автомобілів та ДТП за участю вантажного автомобіля та "Skoda Oktavia" з постраждалими. Свідок проїхав місце події, оскільки там не було мобільного зв`язку, зателефонував в поліцію та швидку допомогу як тільки появився зв`язок. Зазначав, що вантажний автомобіль перебував на своїй смузі руху, легковий був відкинутий. На своїй смузі руху (по правій, якщо рухатися з м.Львова до м.Мукачево) бачив дрібні уламки, які не перешкоджали руху транспортного засобу.

Свідок ОСОБА_32, який працював патрульним поліцейським, після повідомлення про ДТП за хвилин 10-15 на службовому автомобілі прибув на місце ДТП. Їх екіпаж був першим, через 5 хвилин приїхала швидка допомога. До приїзду СОГ забезпечували охорону місця події. Пояснив, що вантажівка була розташована на своїй смузі руху, зі зміщенням вправо, автомобіль "Шкода" на узбіччі протилежної сторони. Положення транспортних засобів не змінювалося. Дорога була місцями слизькою.

Решта допитаних свідків ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_35 надали пояснення щодо інших, пов`язаних з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, обставин.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи №10/16 від 15 лютого 2017 року в даній дорожній ситуації водій автомобіля "Skoda Oktavia Tuor" НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 2.3 (б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі) та 12.1 Правил дорожнього руху України (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух); водій вантажного автомобіля ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України; величина зупиночного шляху авто потяга у складі сідельного тягача "DAF FT XF" НОМЕР_2 з напівпричепом марки "Schmitz S01" НОМЕР_3 при швидкості 40-50 км/год в даних дорожніх умовах при екстреному гальмуванні становить величину в межах 39.3-69.7 метра; водій ОСОБА_10 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості зупинити транспортний засіб до місця зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування і уникнути зіткнення в момент виникнення йому небезпеки для руху; згідно вихідних даних, заданих слідством, дорожні умови, технічно справний стан автомобіля марки "Skoda Oktavia Tuor" НОМЕР_1 дозволяли водію ОСОБА_7 виконати всі необхідні дії по безпечному керуванню автомобілем; у даній дорожньо- транспортній обстановці у діях водія ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, недотримання яких з технічної точки зору у сукупності є причиною даної ДТП; в діях водія ОСОБА_10 невідповідностей вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які перебували б в причинному зв`язку з настанням ДТП - не вбачається.

Згідно висновку №110 судової транспортно-трасологічної експертизи від 27 березня 2017 року форма й характер пошкоджень даних транспортних засобів співпадає в тому випадку, якщо при першопочатковому контактуванні поздовжні осі їх перебували під кутом 95+-5 градусів, і при цьому автомобіль "DAF FT XF" НОМЕР_2 першопочатково контактував передньою частиною з правою боковою передньою та правою боковою середньою частиною кузова автомобіля "Skoda Oktavia Tuor" НОМЕР_1 ; місце зіткнення вищезгаданих транспортних засобів знаходиться на смузі руху по напрямку до м. Київ, а саме: на смузі руху вантажного автомобіля "DAF FT XF" НОМЕР_2 з напівпричепом; покази щодо місця зіткнення вказаних транспортних засобів на смузі руху автомобіля "Skoda Oktavia Tuor" НОМЕР_1 технічно неспроможні, як встановлено під час даного дослідження.

Доводи сторонни захисту щодо недопустимості висновків автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, разом з доводами щодо недопустимості ряду інших доказів, та обґрунтовано визнані неспроможними, оскільки допитані експерти ОСОБА_18 та ОСОБА_19 щодо проведених ними експертиз пояснили, що висновки експертиз є повними та однозначними, а дослідження було проведене з вихідних даних, наданих досудовим розслідуванням відповідно до постанов про призначення експертиз, та ними не допущено жодних розбіжностей під час дослідження, які б не відповідали вихідним даним матеріалів кримінального провадження, про що зазначено у вироку суду. У зв`язку з цим апеляційним судом були відхилені доводи апеляційних скарг щодо висновків експертиз, їх оцінки та показань експертів у судовому засіданні. З вказаними висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.

При цьому допит експертів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у суді першої інстанції відбувався за участю потерпілого ОСОБА_1 та його представника і суд належним чином надав усім учасникам судового розгляду можливість поставити свої запитання експертам, які належним чином на них відповіли, що підтверджується технічним записом судового засідання. У зв`язку з чим викладені в касаційній скарзі доводи щодо ненадання можливості потерпілому поставити експертам запитання Суд визнає необґрунтованими.

Також суди першої та апеляційної інстанції із наведенням в постановлених судових рішенням належного обґрунтування надали оцінку висновку експертизи №1-07/17, який не був взятий до уваги, при цьому виходили з того, що експерт ОСОБА_17 в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що експертизу проводив на підставі фотокопій матеріалів кримінального провадження на цифровому носії, фото з сайту патрульної поліції Ужгорода та Мукачева та інших фото, наданих адвокатом Горінецьким Й. І., однозначних відповідей на поставлені на експертизу питання експерт дати не зміг через те, що, на його думку, на досудовому слідстві не зібрано достатньо вихідних даних з місця ДТП. При здійсненні дослідження експерт вдався до оцінки дій слідчого під час досудового розслідування.

У відповідності до ст. 81 КПК України суд першої інстанції належним чином розглянув заяви про відводи ОСОБА_1 та ОСОБА_7 заявлені судді Софілканич О.А. В ухвалах Воловецького районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року, від 03 жовтня 2017 року, від 31 жовтня 2017 року, від 12 березня 2018 року та від 20 березня 2018 року наведені належні й достатні мотиви їх постановлення. Також апеляційний суд у постановленій ухвалі дав оцінку тому, що потерпілий ОСОБА_1 багато разів повторно подавав заяви про відвід суддів та прокурорів, і суд першої інстанції обґрунтовано залишав такі заяви без розгляду, так як повторно заявлений відвід може мати усі ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження.

Не залишились поза увагою апеляційного суду також доводи апеляційних скарг в частині незгоди з ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2017 року щодо відводу представника потерпілого ОСОБА_1 . Правосудька О. М., які були визнані такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки представник раніше надавав у цьому кримінальному провадженні правову допомогу обвинуваченому ОСОБА_7, інтереси якого суперечили інтересам особи, яка звернулась з проханням про надання правової допомоги.

Також судами надано оцінку показанням свідка ОСОБА_10, при цьому суди дійшли висновку, що його показання є послідовними, логічними, узгоджуються з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23 січня 2017 року, є співмірними з судовою транспортно-трасологічною та судовою авто-технічною експертизами та відповідають матеріалам кримінального провадження.

Наявність досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12017070090000054 від 09 березня 2017 року за ст. 288 КК України та №12017070090000194 від 01 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 384 КК України за відсутності будь-яких відомостей щодо стадії їх розгляду та ухвалених судових рішень, що набрали законної сили, ніяким чином не впливає на законність та правильність судового розгляду кримінального провадження №12017070000000008 від 17 січня 2017 року стосовно ОСОБА_7 та не спростовує правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України. Окрім цього, у відповідності до ст. 214 КПК України внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення є обов`язком для слідчого чи прокурора.

Факт вилучення карти пам`яті відео реєстратора 18.01.2017 року під час огляду транспортного засобу "Skoda Oktavia Tuor" в пошкодженому стані, так і характер та стан пошкодження автомобіля засудженого, зафіксований на фотокартках та відеозапису місця ДТП від 16 січня 2017 року, були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій в сукупності з іншими доказами, на підставі яких суди дійшли висновку щодо винуватості засудженого у вчинені інкримінованого злочину.

Посилання потерпілого ОСОБА_1 на неможливість здійснення виїмки у мобільного оператора "Київстар" на підставі ухвали слідчого судді через велику чергу та брак часу не відповідає дійсності, адже на виконання ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17 березня 2017 року по справі №308/1840/17 було проведено виїмку у ПрАТ "Київстар" працівником СКП Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Биряком В.В. та отримано тимчасовий доступ до інформації оператора мобільного зв`язку ПрАТ Київстар", а саме роздруківку з`єднань всіх абонентів мобільного зв`язку в період часу з 19:00 години по 20:00 годину 16 січня 2017 року, які обслуговувалися базовою станцією: Урочище "Майдан" с. Підполоззя, Воловецького району, що стосується даного ДТП. Вказані докази також були предметом судового розгляду.

Доводи потерпілого ОСОБА_1 в частині того, що дорожній знак обмеження максимальної швидкості 50 км/год. працівники поліції розмістили під час складання акту обстеження з метою фальсифікацій дійсних обставин ДТП, спростовані Актом обстеження дорожніх умов в місці скоєння ДТП (складання з 16 січня 2017 року о 19:35 год. та 17 січня 2017 року о 11:20 год.), де зазначений в наявності саме дорожній знак 3.29 (обмеження максимальної швидкості 50 км/год.), а також членами комісії що складали акт, зроблено висновок про те, що вони вважають дорожні умови на момент обстеження місця пригоди не могли вплинути та бути супутньою причиною скоєння даного ДТП. Вказані докази були предметом судового розгляду та їм надана належна оцінка.

Також апеляційним судом було надано оцінку доводам про невиконання вимог ст. 290 КПК України, зокрема, невідкриття речових доказів автомобілів, та визнано їх такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи із наведенням в постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі детальних мотивів та посиланням на конкретні аркуші кримінального провадження.

Посилання потерпілого про існуванняневстановленої особи, яка їхала безпосередньо за засудженим, та голос якої нібито записано на СД-диску з відеозаписом, нічим не підтверджується та не ґрунтується на долучених до матеріалів кримінального провадження доказах. Порушень кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час допиту свідків та вирішення клопотань, пов`язаних з розглядом кримінального провадження, встановлено не було.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На підставі наявних у кримінальному провадженні доказів суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, достовірно встановив, що ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме: п. 1.3, п. 1.5, п. 2.3 (б), п.10.1, п.11.3, п.12.1 та п.34 (1.1) ПДР (1306-2001-п) , що мало наслідком дорожньо-транспортну пригоду, яка спричинила загибель кількох осіб.

Доводи касаційної скарги в частині ненадання засудженому можливості підготуватись, а також ненадання йому останнього слова у суді апеляційної інстанції, також є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема аудіо записом судового засідання, згідно якого засудженому у порядку ч. 5 ст. 405 КПК України судом, перед виходом до нарадчої кімнати, було надано останнє слово, яким він цілком скористався та жодних клопотань про надання йому часу для підготовки ним заявлено не було.

Норми ч. 3 ст. 404 КПК України зобов`язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями. Оскільки апеляційний суд погодився з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів і встановленими обставинами, які повністю та з дотриманням визначеної процедури були досліджені судом першої інстанції, та не встановив підстав, передбачених ч.3 ст. 404 КПК України, для повторного дослідження обставин, у задоволенні клопотань про повторне дослідження доказів під час апеляційного розгляду було обґрунтовано відмовлено. Своє рішення про відмову в задоволенні клопотань про повторне дослідження доказів суд апеляційної інстанції належним чином мотивував із наведенням об`єктивних причин та підстав для таких висновків. У зв`язку з чим доводи касаційних скарг в цій частині Суд визнає також необґрунтованими.

Таким чином, за встановлених судами фактичних обставин кримінального провадження колегія суддів погоджується з тим, що дії ОСОБА_7 за ч.3 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Вирок суду першої інстанції ґрунтується на сукупності безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, які відповідають вимогам щодо належності та допустимості, судовий розгляд був проведений належним чином з дотриманням вимог КПК України (4651-17) та відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України.

При цьому, зазначені в касаційній скарзі доводи щодо порушення строків відкриття та направлення потерпілому копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, не є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення з огляду на належне повідомлення всіх учасників судового розгляду, забезпечення учасникам процесу можливості користуватись процесуальними правами, а також з огляду на безпосередню участь потерпілого ОСОБА_1 та його представника під час апеляційного розгляду.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно за місцем проживання та роботи, є інвалідом ІІ групи, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також ті обставини, що засуджений ОСОБА_7 скоїв тяжкий злочин, який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, грубо порушив Правила дорожнього руху й в результаті його дій сталася загибель трьох молодих людей, що він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, у тому числі у день скоєння ДТП, заподіяну шкоду потерпілим не відшкодував, тобто при призначенні покарання дотримались вимог статей 50, 65 - 67 КК України.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Решта доводів касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції також не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених по справі обставин, що в силу вимог статті 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Вказані вимоги закону дотримані апеляційним судом при постановлені ухвали за наслідками апеляційного розгляду у даному кримінальному провадженні.

Перевіривши вирок за апеляційними скаргами прокурора, представника потерпілого, потерпілих, засудженого та його захисника, суд апеляційної інстанції у відповідності з вимогами ст. 419 КПК України ретельно перевірив їх доводи та дав на них мотивовані відповіді. Підстав для сумніву у правильності висновків суду апеляційної інстанції немає.

Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційні скарги засудженого, захисника, потерпілого та представника потерпілого не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_7, захисника Любивця Павла Васильовича, потерпілого ОСОБА_1 та представника потерпілого Паншина Дмитра Дмитровича - залишити без задоволення.

Вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик В. М. Бородій С. М. Вус