133/262/18 Про самоправство, скоєне особою під час продажу металевих конструкцій, які їй не належать - 05.11.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 5 лютого 2018 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020170000966, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Білилівка Ружинського району Житомирської області, жительки АДРЕСА_1 ), такої, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_3 засуджено за ст. 356 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_3 на його користь 68 818,75 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватою в тому, що вона 25 червня 2016 року набула на підставі договору міни право власності на нерухоме майно, при цьому в договорі міни зазначено, що право власності на земельну ділянку площею 0,0840 га, на якій розташовано зазначене нерухоме майно, ні за ким не зареєстровано. Після передачі майна за договором міни ОСОБА_5 виявила, що на необроблювальній земельній ділянці, яка прилягає до городу, на якому розташовано її будинок, міститься 11 металевих конструкцій (ферм) у формі трикутника завдовжки 10 м, заввишки 2 м, площа 10 кв.м . кожна.

ОСОБА_5, будучи попередженою попередньою власницею будинку про те, що вищевказані 11 металевих конструкцій (ферм) не належать попереднім господарям, а поміщені на тимчасове зберігання ОСОБА_1, та, не зважаючи на те, що договором міни не передбачено набуття нею права власності на зазначені металеві конструкції (ферми), діючи умисно, самовільно всупереч вимогам, установленим законом порядку набуття правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном 26 жовтня 2016 року, продала вказані металеві конструкції (ферми) приватному підприємцю ОСОБА_6, який 28 жовтня 2016 року та 29 жовтня 2016 року порізав їх на частини та вивіз на власному автомобіль ГАЗ-53 (д.н.з. НОМЕР_1 ). За придбані металеві конструкції ОСОБА_6 заплатив ОСОБА_5 3,20 грн за 1 кг металобрухту, яка вилучені кошти витратила на власні потреби. Неправомірними діями ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_1 згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи було заподіяно матеріальної шкоди на суму 68 818,75 грн.

Апеляційний суд залишив апеляційні скарги захисника та потерпілого без задоволення, а вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності. У решті вирок місцевого суду було залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права, порушує питання про зміну вищезазначених судових рішень у частині вирішення цивільного позову, просить задовольнити позов та стягнути на його користь із ОСОБА_3 320 007,60 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Потерпілий зазначає, що місцевий суд у результаті розгляду його цивільного позову в указаному кримінальному провадженні не врахував наданих ним відповідних рахунків про вартість 11 металевих ферм і не зважив на те, що з моменту вчинення ОСОБА_3 злочину минув тривалий час, не мотивував свого рішення, безпідставно не врахував положень статей 22, 1192 ЦК, якими передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна. Апеляційний суд належно не перевірив доводів у його апеляційній скарзі про допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права та не зазначив в ухвалі підстав, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Позиції учасників судового провадження

Потерпілий підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги потерпілого, вважала оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_3, правильності кваліфікації її дій та справедливості призначеного покарання потерпілий у касаційній скарзі не оспорює, а його доводи щодо неправильного вирішення цивільного позову є слушними.

Відповідно до ст. 370 зазначеного Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Умотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак цих вимог закону при розгляді кримінального провадження, зокрема цивільного позову потерпілого, суд першої інстанції не дотримався.

Так, за п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

Статтями 127, 128 цього Кодексу передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом її стягнення за судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, зазначеним Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 1166 цього Кодексу передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з цивільним позовом у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 і просив стягнути з останньої на його користь 297 999,90 грн у рахунок відшкодування завданих йому матеріальних збитків відповідно до ринкової вартості знищених ферм станом на 30 листопада 2017 року, посилаючись при цьому на положення статей 22, 1166 ЦК.

Надалі на цих же підставах потерпілий збільшив розмір цивільного позову до 320 007,60 грн з урахуванням ринкової вартості втраченого ним майна станом на 6 березня 2018 року, керуючись вимогами ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1177 ЦК.

Місцевий суд частково задовольнив цивільний позов потерпілого у розмірі 68 818,75 грн, що визначено висновком судово-товарознавчої експертизи від 19 квітня 2017 року № 1835/17-21 станом на момент її проведення за умови збереження цілісності конструкції.

Проте всупереч вимогам ст. 370 КПК місцевий суд не перевірив та не навів своїх висновків щодо підстав незастосування положень ст. 22 ЦК, на які вказував потерпілий у цивільному позові.

В апеляційній скарзі потерпілий порушував питання про незаконність вироку місцевого суду в частині вирішення цивільного позову та неправильного застосування цим судом норм матеріального права і незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме положень статей 22, 1192 ЦК (ст. 413 КПК) і просив змінити вирок та стягнути із ОСОБА_3 на його користь завдану йому майнову шкоду у розмірі 320 007,60 грн.

Усупереч положень ст. 419 КПК апеляційний суд не усунув вищенаведених порушень, допущених місцевим судом вимог матеріального права і сам допустив такі порушення, не здійснив належної перевірки доводів, наведених в апеляційній скарзі потерпілого, не надав вичерпних та переконливих відповідей, не зазначив у постановленій ухвалі жодних мотивів, з яких визнав апеляційну скаргу потерпілого необґрунтованою, обмежившись загальним формулюванням про вмотивованість висновків у вироку місцевого суду.

Оскільки суди обох інстанцій не надали своїх висновків щодо обґрунтованості застосування положень статей 22, 1192 ЦК, колегія суддів позбавлена можливості зробити висновки про слушність доводів у касаційній скарзі щодо вирішення цивільного позову та розміру відшкодування завданих збитків, оскільки ці питання пов`язані з необхідністю дослідження відповідних доказів, а тому зазначені питання підлягають вирішенню місцевим судом при новому розгляді справи в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 5 лютого 2019 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.