588/1591/16-к Про незаконне вирубування лісових насаджень - 05.11.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Собини П.М. на вирок Великописарівського районного суду Сумської області від 08 червня 2018 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200270000501, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шауляй Литовської Республіки, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ст. 246 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період із кінця жовтня 2016 року до 01 листопада 2016 року в лісі та полезахисних насадженнях на території Тростянецького дочірнього агролісогосподарського підприємства "Тростянецький агролісгосп" (7 квартал, 42-й та 45-й виділи), що поряд із с. Боромля Тростянецького району Сумської області, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відновлення лісу, незаконно, без ордера та лісорубного квитка, використовуючи заздалегідь підготовлену бензопилу, самовільно спиляв дерева різних порід - 18 сиро ростучих та 5 сухостійних, які вивіз на автомобілі ГАЗ-66. Такими діями ОСОБА_1 заподіяв істотної шкоди інтересам держави у сфері охорони, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, оскільки внаслідок його дій погіршилася спроможність виконання лісосмугою специфічних захисних функцій. Сума матеріальних збитків - 35 470,01 грн.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника Собини П.М. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Собина П.М., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування такого прохання зазначає, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину не підтверджується дослідженими судом доказами, не проводилась експертиза для встановлення завданої довкіллю шкоди, а тому наявності істотної шкоди не доведено. Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні постанови керівника органу досудового розслідування на підтвердження повноважень слідчого, відповідні процесуальні документи та речові докази стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не відкривались, у зв`язку з чим всі зібрані в період 02 листопада 2016 року по 29 листопада 2016 року докази є недопустимими, бо зібрані неуповноваженою особою. Крім того, всі слідчі у кримінальному провадженні були призначені т.в.о. начальника СВ Тростянецього ВП ГУНП в Сумській області Рибалкою А.А., яка обіймала посаду заступника начальника вказаного відділу, тобто не мала повноважень призначати слідчих. Аналогічні порушення були допущені при визначенні процесуального керівника, який уперше був призначений 04 листопада 2016 року, хоча 03 листопада 2016 року слідчий уже погодив із ним ряд клопотань. Місцевий суд проігнорував ці порушення, у вироку вирішив питання про конфіскацію майна, яке не підлягало конфіскації, на що апеляційний суд також не звернув уваги.

У запереченні на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти її задоволення, просила оскаржені судові рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Загальні вимоги до змісту вироку суду визначено у ст. 374 КПК. Зокрема, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК встановлено, що у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається:формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, мотивів, способу вчинення й наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини; докази на підтвердження встановлених судом обставин, та мотиви неврахування окремих доказів.

Статтею 91 КПК визначено, що до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, належать, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Однак суд першої інстанції цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався, не провів належного аналізу обставин кримінального провадження та не дав оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, та дійшов передчасного й суперечливого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 246 КК (в редакції, яка діяла на час вчинення злочину).

Так, зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії злочинів проти довкілля. З об`єктивної сторони злочин виражається у незаконній порубці дерев і чагарників. При цьому кваліфікація таких дій за ст. 246 КК залежить від категорії захищеності лісу, а також інших об`єктів, де здійснюється порубка. Незаконна порубка у лісах, захисних та інших лісових насадженнях утворює склад цього злочину лише тоді, коли це заподіяло істотної шкоди. Водночас вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах є вже достатньою підставою для кваліфікації діяння за ст. 246 КК - істотна шкода у такому випадку не є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього злочину. Шкода визнається істотною, коли: були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу; виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; знизилась якість атмосферного повітря; змінилися ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту; тощо. Якщо внаслідок незаконної порубки дерев, чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях істотна шкода не настала, винна особа за наявності для того підстав несе відповідальність за статтями 64- 67 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у незаконній порубці дерев у лісах та полезахисних насадженнях, що заподіяло істотної шкоди.

Отже, наявність істотної шкоди, завданої об`єкту злочинного посягання (довкіллю), є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення і відповідно до ст. 91 КПК є предметом доказування у даному кримінальному провадженні.

Наявність шкоди довкіллю та її розмір має бути доведено визначеними законом засобами доказування. Пунктом 6 ч. 2 ст. 242 КПК передбачено, що розмір шкоди довкіллю визначається на підставі висновку експерта.

Однак у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 експертиза для визначення шкоди, завданої довкіллю, не проводилася. Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок про наявність істотної шкоди на підставі розрахунку Державної екологічної інспекції, підтвердженого висновком судової економічної експертизи від 16 грудня 2016 року № 1453, про те, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконного порубу, становить 35 470,01 грн. При цьому, за змістом вироку, ОСОБА_1 заподіяв істотної шкоди інтересам держави у сфері охорони, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, а саме: погіршилася спроможність виконання лісополосою специфічних захисних функцій. При цьому з вироку не вбачається, на підставі яких доказів суд дійшов такого висновку.

Тобто істотності шкоди як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 злочину належним чином у справі не з`ясовано.

Таким чином, місцевий суд не виконав вимог статей 91, 94 КПК щодо необхідності встановлення обставин, які підлягають обов`язковому доказуванню в кримінальному провадженні, та оцінки доказів на предмет їх належності, і не вмотивував своїх висновків про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК.

Наведені порушення згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є істотними й такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. На вказані порушення суд апеляційної інстанції не звернув уваги, не усунув їх та не навів переконливих мотивів своїх висновків, усупереч вимогам ст. 419 КПК не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги захисника, зокрема щодо порушення порядку визначення слідчого і процесуального керівника у кримінальному провадженні та у зв`язку із цим щодо можливості визнання недопустимим відповідних доказів.

З урахуванням наведеного подану касаційну скаргу слід задовольнити, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Новий розгляд кримінального провадження суду першої інстанції необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, під час якого врахувати вищенаведене, перевірити й установити шляхом призначення відповідних експертиз та витребування доказів, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній, чи завдано його діями істотної шкоди довкіллю, якщо так, то якої саме, а також перевірити доводи щодо допущених, на думку захисника, порушень під час досудового розслідування вимог статей 3, 39, 214 КПК при призначенні слідчого, прокурора, а також групи слідчих та прокурорів керівниками органу досудового розслідування та органу прокуратури (наявність у них таких повноважень на визначення слідчих і прокурорів у даному кримінальному провадженні) та надати належну оцінку всім доказам і ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення, взявши до уваги те, що ст. 246 КК неодноразово зазнавала змін, які слід урахувати при розгляді кримінального провадження.