Постанова
Іменем України
05 листопада 2019 р.
м. Київ
справа № 447/3063/15-к
провадження № 51-9070км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Могильного О. П.,
суддів: Матієк Т.В., Наставного В.В.,
секретаря
судового засідання Слободян О.М.,
за участю:
прокурора Міщенко Т.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Полущенка Д.Г.,
потерпілої ОСОБА_2,
та її представника -
адвоката Онацька В.В. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Ощипка В.С. на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140250000845, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 10 серпня 2015 року по 09 грудня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року вирок місцевого суду ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 09 серпня 2015 року, приблизно о 21.00 год., перебуваючи у кв. АДРЕСА_2, під час конфлікту із ОСОБА_3, із метою спричинення смерті останньому, умисно завдав множинні удари тупим предметом та ножем у голову та інші частини тіла. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що судові рішення є незаконними, оскільки винесені на припущеннях, фальсифікаціях, неповному розгляді фактів, з грубим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Стверджує, що судами не було встановлено ні мотиву, ні знаряддя злочину, ні складу правопорушення. Вважає, що його дії кваліфіковано неправильно, оскільки підпадають під дію ч. 5 ст. 36 КК України. Зазначає про те, що до нього були застосовані недозволені методи слідства про що він неодноразово заявляв у судах, однак з цього приводу належного розслідування не було проведено. Також вказує на те, що неправильно застосовано судами ч. 5 ст. 72 КК України. Просить судові рішення щодо нього скасувати, кримінальне провадження закрити, або винести виправдувальний вирок. Крім цього вважає незаконним рішення суду про визнання його боржником, яке було постановлено до вирішення кримінального провадження по суті.
У касаційній скарзі захисник Ощипок В.С. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та просить кримінальне провадження закрити. Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій фактично не встановили обставини справи, неправильно застосували закон про кримінальну відповідальність та неправильно кваліфікували дії ОСОБА_1, які безпідставно інкриміновано останньому, що спричинили необґрунтоване його засудження за злочин, якого він не вчиняв. Вважає, що дії ОСОБА_1 слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України. Зазначає про те, що з ОСОБА_1 вибивалися зізнавальні покази, про що останній неодноразово заявляв, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій. Однак апеляційним судом поза увагою залишено доводи апеляційних скарг про застосування до ОСОБА_1 фізичного та психічного насильства, внаслідок якого останній був змушений обмовити себе у вчиненні злочину. При цьому зазначає, що апеляційний суд формально послався на перевірку таких доводів судом, оскільки розслідування з цього приводу ніякого не проводилось. Крім того, зазначає про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Також вказує на те, що неправильно застосовано судами ч. 5 ст. 72 КК України.
У заперечені потерпіла просить судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 і його захисник Полущенко Д.Г. підтримали касаційні скарги та просять їх задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник - адвокат Онацько В.В. касаційні скарги засудженого та його захисника вважають необґрунтованими та просять залишити їх без задоволення.
Прокурор Міщенко Т.М. вважає касаційні скарги необґрунтованими та просить їх залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно із ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Вирішення цих питань процесуальним законом покладено на суди першої та апеляційної інстанцій.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, апеляційний суд не дотримався вказаних вимог закону.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_1 та його захисник Ощипок В.С. у своїх апеляційних скаргах крім інших доводів вказували на порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону. А саме, зазначали, що судом першої інстанції належно не проведена перевірки за заявою ОСОБА_1 від 26.04.2016 року щодо неправомірних дій працівників міліції внаслідок чого останній під психічним та фізичним впливом написав зізнавальні показання.
Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника, формально зазначив у своїй ухвалі, що їх доводи не приймає до уваги, оскільки даних на підтвердження встановлення факту неправомірних дій у матеріалах кримінального провадження не має, і такі суду апеляційної інстанції не представлені, посилаючись при цьому на довідку відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру від 12.04.2018 року, згідно якої починаючи з 10.08.2015 року до першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури області звернення ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій щодо нього працівників правоохоронних органів не надходили, на розгляді не перебували.
Слід звернути увагу, що в апеляційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника йшлося про те, що судом першої інстанції належно не проведена перевірка заяви ОСОБА_1 від 26.04.2016 року (т.3 а.п. 8-10) у якій він просив вжити заходи щодо працівників правоохоронних органів, які здійснювали у нього вибивання зізнавальних показань, а також незаконно вилучили срібний хрестик.
Таким чином, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи засудженого та його захисника про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів ведення досудового розслідування та за відсутності проведення належної перевірки таких доводів шляхом офіційного розслідування, зазначив про їх безпідставність. Такий підхід у контексті положень статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини є неприпустимим.
Виходячи зі змісту статті 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.
Згідно з практикою Європейського суду допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов`язковим, що не було дотримано судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 .
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в межах поданих апеляційних скарг, не надав відповідей на усі доводи поданих апеляцій та належним чином не мотивував своїх висновків.
Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Що стосується інших доводів, зокрема, наведених у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника, то вони мають бути перевірені в ході нового розгляду кримінального провадження, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати вищевикладене та за результатом розгляду постановити законне й обґрунтоване рішення.
За таких обставин касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Ощипок В.С. підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд
у х в а л и в:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Ощипка В.С. задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більше ніж на 60 днів.
Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
С у д д і:
О.П. Могильний Т.В. Матієк В.В. Наставний