756/4208/15-к Про незаконне позбавлення волі, вимагання та незаконне поводження зі зброєю - 05.11.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100050009979, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2009 року за ч. 4 ст. 187, частинами 2, 4 ст. 189, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 262, ч. 3 ст. 289, ст. 353, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ст. 395 КК із застосуванням ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, звільненого від відбування покарання постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 15 жовтня 2011 року на підставі ст. 84 КК,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Роздільного Приморського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2

( АДРЕСА_3 ), в силу ст. 89 КК не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 353 КК;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця м. Тернополя, жителя АДРЕСА_4 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- ОСОБА_1 : за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 189 КК - на строк 8 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 листопада 2014 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

- ОСОБА_2 : за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 189 КК - на строк 8 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла; за ч. 1 ст. 345 КК - на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 листопада 2014 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

- ОСОБА_3 : за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 189 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 5 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 листопада 2014 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

- ОСОБА_4 : за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 189 КК - на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла; за ч. 2 ст. 353 КК - на строк 2 роки, а також за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 358 КК - до покарання у виді арешту на строк 4 місяці. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 листопада 2014 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Крім цього, суд виключив із обвинувачення ОСОБА_4 кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 358 КК.

- ОСОБА_5 : за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 189 КК - на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 листопада 2014 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто на його користь з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у солідарному порядку в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 1 276 149 грн та 100 000 грн відповідно. Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено судом згідно з вимогами закону.

За з вироком суду ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановленому місці зустрівся з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та розповів про розроблений ним план щодо вимагання та отримання грошових коштів від потерпілого ОСОБА_6 шляхом позбавлення останнього волі.

Так, 10 листопада 2014 року приблизно о 20:00 ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5, ОСОБА_2 та невстановленою досудовим розслідуванням особою під`їхали на автомобілі марки "Шкода Супер Б" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) до будинку АДРЕСА_5, де стали чекали на потерпілого.

Приблизно о 20:30 ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5, помітивши ОСОБА_6, підійшли до останнього та повідомили, що нібито його затримали працівники міліції. ОСОБА_4 представився працівником міліції, використавши при цьому підроблене службове посвідчення майора міліції на ім`я ОСОБА_7, а ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_6 і завдав йому удару рукою в живіт. Після цього до них під`їхав вищезазначений автомобіль, керувала яким невстановлена досудовим розслідуванням особа, і ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 примусово посадили ОСОБА_6 в автомобіль. ОСОБА_2 дістав пістолет і погрожуючи його застосувати, притиснув зброю до живота ОСОБА_6 Для унеможливлення зорової орієнтації в просторі потерпілому одягнули на голову шапку, закривши йому обличчя.

Цього ж дня ОСОБА_1, перебуваючи у невстановленій досудовим розслідуванням квартирі у м. Києві, з метою реалізації спільного з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та невстановленою досудовим розслідуванням особою умислу, висунув ОСОБА_6 вимогу про передачу їм 1 000 000 дол. США за його звільнення, на що останній погодився, однак повідомив, що у нього всієї суми немає.

11 листопада 2014 року засуджені разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою привезли ОСОБА_6 до будинку АДРЕСА_5, де ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_6, що сума викупу зменшилася до 250 000 дол. США, і останній здійснив ряд телефонних дзвінків, домовившись зі своїми близькими та знайомими про передачу вказаної суми.

Надалі ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_6 залишається у будинку разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, а він разом зі співучасниками йдуть за грошима. По телефону вони повідомили особі, котра мала передати гроші, - ОСОБА_8 - орієнтовне місце та час їх передачі, куди останній прибув у ніч із 12-го на 13 листопада 2014 року й почав очікувати зустрічі. Через деякий час до ОСОБА_8 підійшла невідома особа, котрій він передав гроші в якості викупу за звільнення потерпілого.

Отримавши гроші ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, в готелі "Дружба" ( вул. Телевізійна, 12 у м. Кривому Розі ) розділили їх між собою.

13 листопада 2014 року за вищевказаною адресою ці п`ятеро були затримані працівниками міліції.

Також у невстановлений досудовим слідством час у невстановленому місці ОСОБА_1, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання і носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, придбав пістолет із маркуванням "ХГ906" та пістолет з маркуванням "МАКЕТ НОМЕР_2 ", а також 36 патронів, які було виявлено та вилучено під час затримання.

ОСОБА_2 за таких же обставин не маючи передбаченого законом дозволу на придбання і носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, придбав пістолет системи Стєчкіна (АПС) № АП 102 та 19 патронів, які було виявлено та вилучено під час затримання.

Крім того, ОСОБА_2 під час затримання відмовився виконати законні вимоги працівників міліції та, діставши чеку із гранати "Ф1", повідомив працівникам міліції, що підірве їх у разі спроби його затримання.

Так само ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання і носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, придбав самозарядний пістолет "Макарова", д/н НОМЕР_3 та 27 патронів, які було у нього виявлено та вилучено під час затримання.

Крім того, ОСОБА_4 за таких же обставин реалізовуючи свій умисел на пособництво у підробленні офіційного документа, надав невстановленій досудовим розслідуванням особі свою фотокартку, використану надалі для виготовлення (підроблення) службового посвідчення працівника міліції.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Афендулової М. Г., захисника засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката Іщенка О. Б., а вищевказаний вирок - без зміни. З урахуванням вимог ч. 5 ст. 72 КК визначив вважати ОСОБА_3 таким, що відбув призначене йому судом основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, у зв`язку з чим скасував запобіжний захід щодо нього у виді особистого зобов`язання, обраний до набрання вироком законної сили.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених через м`якість, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що при призначенні покарання поза межами уваги суду залишилися дані про підвищений рівень суспільної небезпеки вчинених діянь та осіб засуджених (більшість із яких є неодноразово судимими, при цьому винуватості у вчиненні злочинів не визнали), а також позиція потерпілого щодо призначення суворого покарання засудженим та відсутність пом`якшуючих покарання обставин. Крім того, суд безпідставно застосував вимоги ст. 69 КК при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 189 КК, оскільки не вказав, керуючись якими мотивами дійшов висновку, що наявність тяжкого захворювання у засудженого та відсутність судимостей істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і можуть бути визнані обставинами, що пом`якшують покарання. Про вказані порушення місцевого суду прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції, залишивши її без задоволення, не зазначив підстав, на яких скаргу визнав необґрунтованою, а тому таке рішення суду не відповідає вимогами статей 370, 419 КПК.

У запереченнях на касаційну скаргупрокурора засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зазначають про необхідність залишення скарги без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Захисники заперечували проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено, та кваліфікації дій останніх прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених через м`якість не відповідають фактичним обставинам справи і не спростовують висновків суду першої інстанції щодо призначеного покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим та іншими особами, і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі ст. 69 КК призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

При призначені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про осіб винних, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, суд урахував ставлення засуджених до вчинених кримінальних правопорушень, а також дані, які характеризують осіб винних (позитивні характеристики), перебування на утриманні у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 малолітніх дітей, наявність у ОСОБА_1 ряду тяжких захворювань. Обставин, які пом`якшують покарання засудженим, крім ОСОБА_3, та обставин, що обтяжують покарання засудженим, крім ОСОБА_1, суд не встановив.

Разом із цим, обставинами, які пом`якшують покарання засудженому ОСОБА_3, суд визнав те, що останній страждає на тяжке захворювання, а також відсутність у нього судимостей. Крім того, суд визнав рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання засудженому ОСОБА_1 .

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, а також та про відсутність підстав для застосування вимог ст. 69 КК. Суд належним чином обґрунтував своє рішення про можливість призначення засудженим покарання не в максимальних межах санкцій статей інкримінованих їм злочинів та про досягнення його мети у разі відбуття такого покарання засудженими.

Крім того, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, однак з урахуванням декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину (відсутність у ОСОБА_3 судимостей та наявність у нього тяжкого захворювання), зазначив про необхідність призначення покарання за ч. 4 ст. 189 КК із застосування вимог ст. 69 цього Кодексу, тобто нижче від найнижчої межі встановленої в санкції вказаної частини статті. При цьому суд зазначив про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст. 75 КК.

Колегія суддів погоджується з цим висновком і вважає, що таке покарання відповідає принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, доводи в якій є аналогічними доводам у касаційній скарзі, обґрунтовано визнав їх неспроможними та правильно залишив вирок місцевого суду без зміни, навівши відповіді мотиви ухваленого рішення.

Зокрема, суд зазначив, що з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, ролі й дій кожного із засуджених у їх скоєнні, особи винних, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, призначене ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання - як окремо за кожний злочин, так і за їх сукупністю - не можна визнати явно несправедливим через м`якість, а в апеляційній скарзі прокурора переконливих доводів щодо протилежного не наведено.

Крім того, зваживши на те, що участь ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень була найменш активною, попри невизнання останнім своєї винуватості, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про можливість призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 189 КК із застосуванням вимог ст. 69 КК з огляду на те, що закон не забороняє суду визнавати пом`якшуючими будь-які обставини, встановлені під час судового розгляду, яких не зазначено у ч. 1 ст. 66 КК.