752/249/15-к Про незаконне придбання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, незаконне їх зберігання та подальший збут з корисливою метою - 05.11.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Бурковського О.А. на вирок Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м . Києва, українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Як встановив суд, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 22 липня 2014 року об 11 год., перебуваючи поблизу будинку № 1 на вул. Лайоша Гавро в м. Києві, незаконно придбав за 40 000 грн у невстановленої досудовим розслідуванням особи особливо небезпечні наркотичні засоби - канабіс та смолу канабісу, які переніс до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_4 . В подальшому, частину вказаних наркотичних засобів, а саме - канабіс, маса якого становить 35,09 г. та смолу канабісу, маса якого становить 77,01 г., став незаконно зберігати за місцем свого проживання з метою збуту, а іншу частину незаконно перевіз з метою збуту до буд. № 50 по проспекту Голосіївському в місті Києві, де його було затримано працівниками міліції. Під час огляду працівники міліції виявили та вилучили у ОСОБА_1 особливо небезпечні наркотичні засоби - канабіс, маса якого становить 268,07 г, та смолу канабісу, маса якого становить 1, 85 г.

Вироком Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Бурковський О.А., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого ОСОБА_1, просить вирок апеляційного суду змінити, призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 3 роки.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а судові рішеннящодо ОСОБА_1 без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали цього провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 КПК. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника Бурковського О.А. про незаконність вироку апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то ці доводи колегія суддів не може визнати прийнятними.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Переглядаючи в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора, в якій порушувалося питання про скасування в частині призначеного покарання вироку суду в зв`язку із застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, а саме ст. 75 КК, та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого та ухвалення нового вироку, апеляційний суд, дотримуючись вимог п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання в зв`язку з неправильним його звільненням від відбування покарання та призначив йому покаранняіз застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, без застосування положень ст. ст. 75, 76 КК.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК, є тяжким злочином, підвищену суспільну небезпечність вчиненого діяння, дані про особу засудженого, а також обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття, наявність на утриманні ОСОБА_1 непрацездатної бабусі, 1946 р.н., тяжке захворювання самого засудженого. При цьому, зважаючи на наведене, апеляційний суд визнав правильним рішення суду першої інстанції про можливість застосування до ОСОБА_1 . положень ст. 69 КК і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом, оскільки вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Разом з тим, зважаючи на підвищену суспільну небезпечність вчиненого діяння, незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів у великих розмірах, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК не може бути визнане необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання ґрунтується на положеннях ст. ст. 50 і 65, 69 КК, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, а тому, на думку колегії суддів, вважати, що це покарання за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, підстав немає.

Вирок апеляційного суду належним чином мотивовано та відповідає вимогам ст. ст. 370 і 420 КПК, а твердження захисника у скарзі про протилежне є неспроможними.

Істотних порушень норм права, які є безумовними підставами для зміни оспорюваного вироку і звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробовуванням та встановленням йому іспитового строку, як про це вказує захисник у касаційній скарзі, під час касаційного розгляду кримінального провадження не встановлено. Тому подану касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.