167/1085/17 Про порушення ПДР, що призвело до зіткнення іншого автомобіля із боковим бардюром та дорожнім знаком, що призвело до заподіяння пасажирці автомобілю тілесних ушкоджень середньої тяжкості - 31.10.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030180000312, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинскьої області від 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 липня 2016 року близько 13:00, керуючи технічно справним автомобілем марки "ВАЗ 2101" д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись автодорогою М19 сполученням Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, порушуючи вимоги п. 10.1, п. 10.4 Правил дорожнього руху України, проявив необережність під час руху, не подав своєчасно сигнал покажчиками повороту про намір здійснити поворот ліворуч, невірно оцінив дорожню обстановку, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, з крайнього положення на проїжджій частині виконував поворот ліворуч на територію АЗС "Укр-Петроль", що по вул. Ковельській, 2-А у с. Кременець Рожищенського району Волинської області, не дав дорогу автомобілю "Ауді" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку, чим створив останньому небезпеку для руху, з метою уникнення якої ОСОБА_2 повернув праворуч та зіткнувся із бетонним бордюром та дорожнім знаком. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Ауді" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 . отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційні скарги прокурора Стасюка А.П. та засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду. При цьому вважає, що судами безпідставно взято до уваги показання свідків сторони обвинувачення та проігноровано показання свідків захисту. Вказує, що судами не виконано ухвали Рожищенського районного суду Волинської області від 31 серпня 2017 року та від 26 вересня 2017 року про проведення слідчих експериментів та проведення інженерно-транспортної експертизи. Також зазначає, що судами не взято до уваги, що водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.3 ПДР (1306-2001-п) України, що і призвело до зіткнення із бетонним бордюром. При цьому апеляційний суд вказані доводи не перевірив, та повторно не дослідив докази, про які він просив у своїй апеляційній скарзі.

Позиції інших учасників судового провадження

На вказану касаційну скаргу потерпілою ОСОБА_3 подано письмові заперечення, у яких вона просить залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без зміни.

У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 КПК України.Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Таким чином, доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, про надання неправильної оцінки здобутим доказам та показанням свідків, надання переваги показанням одних свідків над показаннями інших, а також про невиконання ухвал слідчого судді, що стосується неповноти та неправильності досудового слідства і судового розгляду в суді першої інстанції, не можуть бути предметом касаційного розгляду з огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України, а тому у касаційному порядку не перевіряються.

Крім того, у касаційній скарзі засуджений вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлені з порушенням матеріального та процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.

Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

При цьому з наведенням обґрунтування, виходячи з принципу внутрішнього переконання та з точки зору взаємозв`язку сукупності інших доказів у справі, суд критично віднісся до показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які перебувають у дружніх стосунках із засудженим ОСОБА_1 .

Разом з тим, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1, співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 22 липня 2016 року з ілюстраційною фототаблицею та схемою до нього; протоколі проведення слідчого експерименту від 02 червня 2017 року та схемі до нього; висновку судово-медичної експертизи № 459 від 23 травня 2017 року; висновку інженерно-транспортної експертизи № 259 від 19 червня 2017 року.

Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону і в їх сукупності та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги засудженого про порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.3 Правил дорожнього руху України є необґрунтованими, оскільки місцевим судом відповідно до вимог ст. 337 КПК України було розглянуто матеріали кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення та в повній мірі встановлено, що недотримання саме засудженим правил дорожнього руху призвело до дорожньо-транспортної пригоди, з чим погоджується і колегія суддів.

Переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України (4651-17) дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.

Враховуючи викладене, оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.