554/1036/18 Про незаконне заволодіння чужим транспортним засобом - 31.10.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Лісіченко Лариси Миколаївни в інтересах засудженого на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170040004514,

стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народилася в місті Полтаві, засудженого за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

1. Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали

Засуджений та захисник в його інтересах у касаційних скаргах, які є подібними за змістом та вимогами, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність виклали вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) оскаржуване судове рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 мотивує свою вимогу тим, що що досудовим розслідуванням та судом не встановлені достатні докази для доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, і вичерпані можливості їх отримати, натомість судом апеляційної інстанції такі його доводи безпідставно залишені поза увагою, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ), є передчасною, незаконною та необґрунтованою.

Крім цього, зазначає про упередженість суду при призначенні йому покарання, яке в порівнянні з покаранням, призначеним іншим засудженим за цим же вироком ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) є очевидно несправедливим.

Захисник, серед іншого, зауважила про відсутність в судовому рішенні мотивів апеляційного суду відмови у задоволенні заявленого клопотання її підзахисним в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України додатково дослідити докази, які були досліджені судом першої інстанції з порушенням вимог КПК України (4651-17) та взагалі не досліджувались.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, і призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді одного року шести місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання визначено рахувати з 15 листопада 2018 року.

Частково задоволено заявлений по справі цивільний позов та стягнуто з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4 32 020 грн матеріальної та 10 000 грн моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

До набрання вироком законної сили обрано стосовно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши кожного під варту негайно в залі суду.

Вирішено також долю речових доказів та судових витрат.

За цим же вироком визнано винуватими ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 198 КК України та ОСОБА_2 - за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

2.2 Суд апеляційної інстанції, ухвала якого оскаржується

За ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинувачених, прокурора та потерпілого ОСОБА_4 - без задоволення.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12 жовтня 2017 року близько 02 години 00 хвилин ОСОБА_2 повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1, у дворі будинку АДРЕСА_1, шляхом підбору ключа, який отримав від останнього, відчинив водійські двері належного потерпілому ОСОБА_4 автомобіля "ВАЗ-21051" (д. н. з. НОМЕР_1 ), проник до салону та намагався запустити двигун.

Після невдалої спроби ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 викотили автомобіль із двору, причепили на буксир до належного останньому автомобіля "ВАЗ 2105" (д. н. з. НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_3, та знову намагалися запустити двигун під час буксировки, але це зробити не вдалося.

Після чого ОСОБА_1 встановив на викрадений автомобіль акумулятор з власного транспортного засобу, а ОСОБА_2 запустив двигун та вони відігнали автомобіль "ВАЗ-21051" в гараж, що по АДРЕСА_2 яким користувався ОСОБА_1 .

В подальшому обвинувачені автомобіль потерпілого ОСОБА_4 розукомплектували на частини, які здали на металобрухт, заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 22 020 грн.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг з міркувань їх необґрунтованості та безпідставності.

Засуджений та захисник в інтересах останнього подані ними скарги підтримали в повному обсязі.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.1.1 Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів

Частина 1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

4.1.2 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.3 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.4 Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції

Частина 3. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

4.1.5 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

4.1.6 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

4.1.7 Стаття 438. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції

Частина 1. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Межі касаційного перегляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційних скаргах, та меж перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, встановлених КПК (4651-17) України, касаційний розгляд провадження здійснено в частині перевірки відповідності вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції та дотримання правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання засудженому [4.1.6].

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Процесуально Суд позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, переглядаючи судове рішення, Суд виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин.

Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 зроблений за встановлених обставин, з чим погодився і апеляційний суд, зазначивши про об`єктивність з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу і є обґрунтованим [4.1.1, 4.1.2].

Так, засуджений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказував на те, що його вина не доведена, вирок місцевого суду ґрунтується на показаннях свідків, які є неправдивими та зацікавленими особами, а також на недопустимих доказах, які нелогічні та непослідовні, а тому кримінальне провадження, на думку засудженого, апеляційним судом підлягало закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Доводи щодо невинуватість обвинуваченого та відсутності достатніх доказів для доведення цього факту, апеляційний суд перевірив повною мірою та не взяв до уваги через їх необґрунтованість, зазначивши, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, вмотивованим і таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та критерію достатності для ухвалення обвинувального вироку, підтверджений сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, належно оцінених.

Доводи касаційних скарг про невмотивованість засудження ОСОБА_1 зач. 2 ст. 289 КК України були, серед інших, предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, які ретельно перевірені цим судом та визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження, а обвинувальний вирок ухвалений на підставі як повного дослідження всіх обставин кримінального провадження, належної оцінки доказів, що відповідає критерію достатності та взаємозв`язку як для такого.

Суд апеляційної інстанції при перегляді вироку суду дотримався вимогст. 419 КПК України, у межах своїх повноважень ретельно перевірив усі доводи апеляційної скарги засудженого, дав вичерпні, вмотивовані відповіді. Зокрема, суд зазначив, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується показаннями ОСОБА_2, які є стабільними і послідовними та підтверджуються протоколом слідчого експерименту з його участю, протоколом впізнання від 08 січня 2018 року, відповідно якого свідок ОСОБА_5 впізнав за фотознімками ОСОБА_1 як особу, яка пропонувала придбати коробку передач автомобіля ВАЗ, а також узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, іншими доказами, яким суд дав оцінку відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

З висновками судів нижчих ланок погоджується і Суд, оскільки вони є обґрунтованими та належно вмотивованими.

Що стосується доводів про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК України у зв`язку з безпідставною, на думку захисника, відмовою повторно дослідити обставини у провадженні, Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Так, у разі подання клопотання учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умов: 1) що вони досліджені судом першої інстанції не повністю, 2) що вони досліджені судом першої інстанції з порушеннями [4.1.4].

Суд першої інстанції не приймав рішень про відхилення клопотань учасників судового провадження, у тому числі сторони захисту, про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження або спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення [4.1.3].

Також під час судового розгляду, фактів неповного дослідження доказів не встановлено, навпаки, дослідження доказів як сторони обвинувачення, так і сторони захисту було ретельним.

Всупереч доводам сторони захисту, при апеляційному перегляді провадження апеляційний суд не порушив загальних засад кримінального провадження, закріплених процесуальним законодавством, а з огляду на положення ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції не був зобов`язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази, адже він не дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції.

Під час перевірки вироку районного суду, суд апеляційної інстанції не допустив порушень вимог кримінального процесуального закону та на всі доводи наведені в апеляційній скарзі засудженого надав вичерпану відповідь.

Апеляційний розгляд проведено із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, містить підстави, відповідно до яких подані апеляційні скарги визнано необґрунтованими, та в мотивувальній частині ухвали наведено мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [4.1.5].

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, за наявності яких ухвалу апеляційного суду слід було б безумовно скасувати, в касаційних скаргах засудженого та захисника в його інтересах не наведено.

5.3 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При обранні його виду та розміру судом було враховано, в тому числі, його роль як організатора, так і виконавця вчиненого злочину, дані про особу засудженого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини, які пом`якшують покарання.

Твердження засудженого про упередженість суду при призначенні покарання за таких обставин колегія суду вважає безпідставними.

5.4 Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у даному кримінальному провадженні колегією суддів не встановлено, а тому підстави, передбачені ст. 438 КПК України для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог засудженого та захисника в його інтересах, відсутні [4.1.7].