619/111/17 Про порушення Правил дорожнього руху та скоєння наїзду на пішоходів, внаслідок чого потерпілі отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості - 29.11.2022 Прийняття

головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2 ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4,прокурора захисника ОСОБА_5, ОСОБА_6,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Крисино Богодухівського району Харківської області, жителя смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області.

Оскаржені судові рішення

1. Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 3 серпня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 цього ж Кодексу його звільнено від основного та додаткового покарання. Суд задовольнив цивільні позови потерпілих і стягнув із засудженого: на користь ОСОБА_8 - 19 176,98 грн. матеріальної та 95 000 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_9 1 440 грн матеріальної та 20 000 грн моральної шкоди.

2. Суд визнав доведеним, що 20 вересня 2015 року приблизно о 18:45 засуджений, рухаючись автомобілем "ВАЗ 2106" зі швидкістю 50 км\год по вул. Леніна в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, в порушення пункту 12.3 Правил дорожнього руху України не вжив негайних заходів для зменшення швидкості, в результаті чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, заподіявши їм тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

3. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просить скасувати оскаржену ухвалу та призначити новий розгляд у апеляційному суді.

5. Він стверджує, що апеляційний суд не дав вичерпних відповідей на основні доводи апеляційної скарги його захисника, зокрема про те, що:

- висновок автотехнічної експертизи № 501/16 від 21 червня 2016 року є необ`єктивним, оскільки використані лише дані отримані під час проведення слідчих експериментів з потерпілою та водієм, але не враховано запис камери відео спостереження;

- з дослідницької частини висновку комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи відеозапису № 19931/451 від 27 квітня 2018 року випливає, що зупинний час складає 2,9 с, а тому засуджений не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішоходів;

- шкода мала бути стягнута зі страхової компанії;

- розмір відшкодування повинен бути визначений експертизою;

- не розглянуто питання зменшення моральної шкоди з урахуванням грубої необережності потерпілих.

6. На думку сторони захисту ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників розгляду

7. Захисник у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги.

8. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту.

9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити.

11. Відповідно до статті 91 КПК, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, серед іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Відповідно до статті 94 КПК, оцінка суду має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження.

12. У своєму вироку суд зобов`язаний викласти всі встановлені ним обставини, важливі для визначення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочину, і послатися на докази, якими він обґрунтовує свої висновки, а також мотиви, з яких докази, надані на спростування цих обставин не враховані судом (частина 3 статті 374 КПК).

13. Касаційний суд зобов`язаний перевірити, чи були дотримані судами першої і апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки достатності доказів для висновків суду про винуватість особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину. При вирішенні цього питання суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.

14. Сторона обвинувачення має довести обставини, на яких ґрунтується обвинувачення, поза розумним сумнівом. Щодо стандарту переконання поза розумним сумнівом, Суд висловлювався у своїх постановах від 12 червня 2018 року (провадження № № 51-1604км18)[1], 4 липня 2018 року (провадження № 51-597км17)[2], 20 листопада 2018 року (провадження № 51-682км18)[3], 6 грудня 2018 року (провадження № 51-4558 км 18)[4].

15. Апеляційний суд, у разі залишення апеляції без задоволення, в ухвалі повинен зазначити підстави, через які він визнав апеляцію необґрунтованою, і навести докладні мотиви своїх висновків (частина 2 статті 419 КПК). Недотримання цих вимог є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування ухвали апеляційного суду.

16. У цій справі ключовою обставиною, від з`ясування якої залежала наявність у діях засудженого складу злочину, є часовий проміжок і відстань між моментом виникнення небезпеки для руху і моментом зіткнення.

17. Для вирішення цього питання було важливо встановити, в якому саме місці засуджений мав реальну можливість побачити пішоходів і на якій відстані від них знаходився його автомобіль в цей момент. Порівняння цих даних із часом та відстанню, необхідними для повної зупинки автомобіля за умови своєчасної реакції на виявлену небезпеку, дає можливість визначити винуватість водія у зіткненні, що сталося.

18. Суд зазначає, що вирок суду першої інстанції не містить висновку щодо цих вирішальних обставин справи. Більше того, навіть при викладі у вироку змісту доказів, які дослідив суд, ці ключові обставини не зазначені. З вироку суду неможливо встановити, яке розташування учасників дорожнього руху було визнано судом доведеним і, відповідно, виходячи з яких обставин суд зробив висновок, що обставини події давали можливість уникнути зіткнення.

19. У той же час у матеріалах справи містяться відомості про те, що засуджений побачив пішоходів на середині полоси зустрічного руху після того, як розминувся із зустрічним автомобілем, і відстань до них в цей момент складала 18,2 метрів (т. 1, а. с. 214). У постанові суду від 13 жовтня 2017 року про призначення експертизи зазначено, що відстань, з якої засуджений виявив небезпеку для руху, складала 15,3 м (т. 1, а. с. 135). У вироку суд першої інстанції не зазначив, з яких причин він не прийняв до уваги ці дані, тому неможливо встановити, чи спростована і, якщо так, то якими доказами, ця обставина.

20. Відповідно до висновків експерті відстань, яку автомобіль подолає з моменту застосування екстреного гальмування до повної зупинки автомобіля у цьому випадку складає від 35,1 м до 43,9 м. Ця відстань більш ніж в 2 рази перевищує відстань, з якої водій виявив небезпеку відповідно до доказів, що наявні у матеріалах провадження. За таких обставин суд першої інстанції був зобов`язаний пояснити, чим спростовані відомості про відстань виявлення небезпеки, яка була встановлена, у тому числі, ухвалою від 13 жовтня 2017 року, і чітко зазначити у вироку, яку відстань виявлення небезпеки він вважає встановленою.

21. У справі, крім інших доказів, є відеозапис події з камери спостереження. Відповідно до цього відеозапису і даних експертного дослідження між моментом, коли повз пішоходів проїхав автомобіль назустріч автомобілю засудженого і, відповідно, водій мав можливість виявити небезпеку, і моментом, коли відбулося зіткнення, минуло близько двох секунд (т. 1, а. с. 148-149). У той же час відповідно до висновків експертів зупинний час автомобіля складає 3,7 с (т. 1., а. с. 152), що значно перевищує тривалість між моментом виникнення небезпеки і зіткненням.

22. Суд не залишає поза увагою те, що експерти не зробили остаточний висновок щодо можливості або неможливості уникнути зіткнення у ситуації, відображеній на відеозапису. Однак експерти послалися на необхідність уточнення певних обставин і відтворення подій на основі цього відеозапису. У вироку суду не відображено, які обставини завадили стороні обвинувачення зробити необхідні уточнення і провести необхідні дії для отримання висновку експертів.

23. Таким чином, суд першої інстанції не встановив у своєму вироку обставин, які мали вирішальне значення для правильного вирішення справи і висновку про винуватість або невинуватість засудженого, тобто не виконав вимог частини 3 статті 370 КПК.

24. Апеляційний суд, залишивши в силі вирок місцевого суду, не оцінив належним чином доводів апеляційної скарги, що стосувалися доведеності цих важливих обставин справи, і не спростував цих доводів, пославшись на конкретні обставини справи, а лише навів в ухвалі перелік доказів, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції. Тому його ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.

25. Зазначені вище порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними в розумінні статті 412 КПК. Суд касаційної інстанції згідно зі статтею 433 КПК не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому не може усунути ці порушення. Тому ці порушення дають підстави скасування ухвали апеляційного на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 1 статті 438 КПК, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

26. Суд не вважає за доцільне розглядати порушені в касаційній скарзі питання, які стосуються відшкодування заподіяної шкоди, оскільки вони мають бути вирішені після вирішення у встановленому процесуальним законом порядку питання щодо винуватості ОСОБА_7 .

27. Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, а також інші доводи, зазначені в касаційній скарзі засудженого, дати на них вичерпну відповідь і ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме положенням статті 370 КПК з урахуванням приписів статті 439 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргу засудженого задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.