Постанова

Іменем України

22 жовтня 2019 р.

м. Київ

Справа № 495/2984/17

Провадження № 51-9211км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів: Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєва Н. В.,

прокурора Чабанюк Т. М.

засудженої ОСОБА_1,

захисника Потопальського С. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року в кримінальному провадженні № 120161602400002764 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянки України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Петропавловськ-Камчатський Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_1, будучи раніше судимою за вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров`я своєї матері, маючи незняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 08 вересня 2016 року близько 13 год., точний час встановити не надалось можливим, повернувшись до дому, а саме до квартири АДРЕСА_2, на побутовому підґрунті почала сварку зі своєю матір`ю потерпілою ОСОБА_2 . Під час сварки, перебуваючи в квартирі, ОСОБА_1, умисно заподіяла тілесні ушкодження своєї матері, а саме нанесла потерпілій ОСОБА_2 удари руками та ногами (кількість яких під час досудового розслідування встановити не надалося можливим) по різним частинам тіла, в тому числі по голові, шиї, плечам, спині, рукам. Після того, як ОСОБА_1 перестала на деякий час наносити удари та покинула кімнату, потерпіла ОСОБА_2, скориставшись цим, вийшла з квартири та звернулась за допомогою до сусідки ОСОБА_3, що проживає поверхом нижче, якій пояснила, що отримала тілесні ушкодження від своєї доньки - ОСОБА_1 Потерпілій ОСОБА_2 було викликано швидку медичну допомогу та госпіталізовано до Комунальної установи "Білгород-Дністровська міськрайонна багатопрофільна лікарня", в якій потерпіла ОСОБА_2 померла від отриманих тілесних ушкоджень 19 вересня 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року зазначений вирок суду залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, вирок суду є незаконним та необґрунтованим, що судом не перевірено її доводів, що вона не спричиняла тілесних ушкоджень, що потерпіла перебувала на психіатричному обліку, і її оговорила, що показання свідка ОСОБА_4 неодноразово змінювались і остання є інвалідом та легко піддається впливу сторонніх осіб. Вказується, що стан алкогольного сп`яніння не був встановлений, а висновки суду з цього питання лише ґрунтуються на показаннях потерпілої та свідка ОСОБА_4 . Зазначається, що суд в порушення вимог кримінального процесуального закону визнав її винною, а не винуватою. В обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду вказується на неналежний розгляд судом апеляційної скарги, а саме, що апеляційний суд перевірив лише доводи, які стосуються порушення права засудженої на захист, інших доводів апеляційний суд не перевіряв, докази безпосередньо не досліджував.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_1 та її захисник, з наведенням відповідних пояснень, підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор заперечила проти задоволення поданої засудженою касаційної скарги, вважала судові рішення законними та обґрунтованими.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412- 414 КПК.

У касаційній скарзі засуджена вказує на те, що апеляційний суд не розглянув належним чином доводи її апеляційної скарги, обмежившись перевіркою лише тих, що стосуються порушення права на захист, та безпосередньо не дослідив докази.

Верховний Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, з вказаними доводами погодитися не може та вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Так, засудженою ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в подальшому подавалися доповнення до цієї скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що вину свою у вчиненому визнає та наводила доводи, в пояснення, що спонукало її на вчинення злочину.

В доповненнях до апеляційної скарги засуджена вже зазначала на неповноту досудового розслідування та судового розгляду, вказувала на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема наводила доводи, які є аналогічні окремим доводам касаційної скарги.

Проте в судовому засіданні засуджена, зазначаючи про незаконність судового рішення, вказувала лише на порушення її права на захист, зокрема на те, що на досудове розслідування провадилося без залучення захисника. Інших доводів щодо незаконності судового рішення засуджена не наводила, а тому, на думку Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що засуджена змінила апеляційні вимоги, та, виходячи з цього більш ретельно їх розглянув та навів доводи на їх спростування.

Поряд з цим, апеляційний суд перевірив і правильність вироку суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину та навів в ухвалі з цього приводу свої висновки.

Також не погоджується Верховний Суд і з твердженням, що суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, визнавши ОСОБА_1 винною, а не винуватою у вчиненні злочину.

Поряд з цим, твердження касаційної скарги засудженої про те, що:

- суд першої інстанції не перевірив її доводи про те, що вона не спричиняла тілесних ушкоджень, що потерпіла перебувала на психіатричному обліку, та її оговорила;

- суд залишив поза увагою, що показання свідка ОСОБА_4 неодноразово змінювались і остання є інвалідом та легко піддається впливу сторонніх осіб;

- стан алкогольного сп`яніння не був встановлений, а висновки суду з цього питання лише ґрунтуються на показаннях потерпілої та свідка ОСОБА_4,

стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та оцінки доказів, що, виходячи з вимог ст. 433 КПК України, не належить до компетенції Верховного Суду.

Проте, Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, дійшов висновку, що вказані доводи засудженої є надуманими та спростовуються матеріалами провадження.

Так, доводи ОСОБА_1 щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень та щодо причин, з яких настала смерть потерпілої, спростовуються висновками судово-медичної експертизи, показаннями свідків, зокрема ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Твердження засудженої щодо неналежності показань свідка ОСОБА_9, то вони спростовуються висновком судово-психіатричної експертизи.

Також є неспроможними і твердження засудженої щодо стану сп`яніння. Те, що з даного питання не проводилась експертиза не є підставою сумніватися у показаннях свідків ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 .

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436- 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги засудженої є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

Мазур М. В. Матієк Т. В. Яковлєва С. В.