205/7091/16-к Про скоєння умисного вбивства потерпілого, перевищивши межі необхідної оборони та заходи, необхідні для затримання злочинця - 17.10.2019 Прийняття

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Постаренка Д.В. на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 118 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців і на нього покладено відповідні обов`язки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 722 гривні в рахунок відшкодування майнової шкоди та 7 000 гривень в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

За обставин детально наведених у вироку суду, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року, близько 04 години 25 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_3, вчинив умисне вбивство ОСОБА_3, перевищивши межі необхідної оборони та заходи, необхідні для затримання злочинця.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора, потерпілої та обвинуваченого - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає необґрунтованими висновки судів обох інстанцій щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_1 . положень ст. 75 КК України, внаслідок чого йому було призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, а судом апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України не зазначено підстави, з яких апеляційні скарги прокурора та потерпілої визнано необґрунтованими, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. Також вказує на неправильне вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2, а розміри стягнень явно заниженими та такими, що не є співвідносними із завданими їй стражданнями внаслідок смерті сина.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні касаційну скаргу підтримала в частині м`якості призначеного покарання, не погодилася з доводами що розгляду апеляційної скарги потерпілого та цивільного позову, просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий апеляційний розгляд.

Засуджений в судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги прокурора та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 118 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування ст. 75 КК України і як наслідок невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного ОСОБА_1 основного покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

При вирішенні питання щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується та має на утриманні малолітню дитину, а також конкретні обставини справи.

Обставин, що обтяжують або пом`якшують покарання, судом встановлено не було.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбуття основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Заборони застосування ст. 75 КК України за умови невизнання засудженим своєї вини КК України (2341-14) не містить.

Отже, покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Відповідно до вимог ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 8 722 гривень в рахунок відшкодування майнової шкоди та 7 000 гривень в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди ґрунтується на положеннях статей 128, 129 КПК України, статей 22, 1166 ЦК України і є вмотивованим. За конкретних обставин злочину, де засуджений ОСОБА_1 діяв у стані перевищення необхідної оборони від вчиненого на нього нападу з боку двох осіб, ОСОБА_3 в тому числі, розмір визначеного судом стягнення в 7 000 гривень за завдану злочином моральну шкоду відповідає глибині душевних страждань та характеру втрат потерпілої. Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі не оскаржила вирок суду в частині прийнятого рішення щодо заявленого нею цивільного позову до ОСОБА_1 . За таких обставин, доводи касаційної скарги прокурора щодо необґрунтованості вироку в цій частині є безпідставними.

При розгляді апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції її доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги прокурора щодо безпідставності застосування до ст. 75 КК України, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, зазначивши підстави, з яких визнав їх необґрунтованими. Також, апеляційний суд навів в ухвалі відповіді на доводи апеляційної скарги потерпілої, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 118 КК України, зазначивши в ухвалі підстави, з яких залишив її без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України є безпідставними, вони не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і не відповідають вимогам закону.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування вироку та ухвали з підстав зазначених у касаційній скарзі прокурора не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Постаренка Д.В . - без задоволення.