447/1479/18 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне повторно з корисливих мотивів - 16.10.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківського Б. В. на ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.

Як установив суд першої інстанції, 14 квітня 2018 року близько 18:00 ОСОБА_1, перебуваючи в помешканні потерпілої ОСОБА_2, що за адресою: АДРЕСА_1, діючи повторно з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, таємно викрав мобільний телефон марки "PRESTIGIO" моделі "Мuze НЗ РSР3552 DUO", ІМЕІ-1: НОМЕР_1 та ІМЕI-2: НОМЕР_2, вартістю 1344 грн із сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар" № НОМЕР_3 вартістю 25 грн та з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "МТС" № НОМЕР_4 вартістю 25 грн, чим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1394 грн.

Апеляційний суд ухвалою від 08 липня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою заступника прокурора Львівської області на вказаний вирок, оскільки судове рішення було оскаржено виключно на підставах, на яких його не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що у скарзі він наводив доводи щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК, а також щодо можливості оскаржити вирок в апеляційному порядку на інших підставах, не передбачених ч. 2 ст. 394 КПК, зокрема на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, однак суд апеляційної інстанції уваги на вказані аргументи не звернув і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Позиції учасників судового провадження

Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Прокурор Чабанюк Т. В. підтримала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

Мотиви Суду

Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою, суддя суду апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1, здійсненого в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, фактичних обставин справи ніхто з учасників кримінального провадження не оспорював. У зв`язку із цим дійшов висновку, що прокурор вирок суду оскаржив на підставах, на яких його не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 КПК.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення, застосував положення КПК (4651-17) щодо особливостей апеляційного оскарження окремих судових рішень (ч. 2 ст. 394 цього Кодексу), проте залишив поза увагою, що такі особливості не стосуються можливості оскарження в апеляційному порядку вироку на інших підставах, не вказаних у цій статті, у тому числі на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій особи судом першої інстанції.

Водночас відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 756/5578/15-к, провадження № 13-3зво18), національне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 394 КПК, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише на підставі заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду на підставі неправильної кваліфікації дій указаним Кодексом не обмежується. Тобто норми КПК (4651-17) не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що на стадії прийняття апеляційної скарги суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.

Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, щодо незаконності оспорюваного рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене і на стадії прийняття апеляційної скарги діяти відповідно до вимог ст. 398 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області Пуківського Б. В. задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.