464/5823/17 Про грубе порушення Правил дорожнього руху, скоєне перед зміною напрямку руху без переконання в безпеці маневру та скоєння зіткнення з автомобілем, який у цей момент перебував у нерухомому стані в середній смузі руху, який внаслідок зіткнення інерційно здійснив наїзд на водія, який у той час був перед автомобілем, Унаслідок чого потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження - 16.10.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року в кримінальному провадженні № 12016140070004161 щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Майське Мазановського району Амурської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сихівського районногосуду м. Львова від 02 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами. Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_2 42 036,31 грн страхового відшкодування та 237,33 грн відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 24 762,67 грн.

Як установив місцевий суд, ОСОБА_1 18 грудня 2016 року близько 15:00, керуючи автомобілем марки "Opel" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Стрийській у м. Львові у напрямку перехрестя вулиць Стрийської та Наукової, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 1.10 (в частині значення термінів "безпечна швидкість", "небезпека для руху"); підпунктів "б" "д" п. 2.3; пунктів 10.1, 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, перед зміною напрямку руху не переконався в безпеці маневру та здійснив зіткнення з автомобілем марки "Changan-Benni" (д.н.з. НОМЕР_2 ), який у цей момент перебував у нерухомому стані в середній смузі руху та внаслідок зіткнення інерційно здійснив наїзд на ОСОБА_2, який у той час був перед автомобілем марки "Changan-Benni". Унаслідок наїзду ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині цивільного позову змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 грн процесуальних витрат, пов`язаних з оплатою допомоги представника потерпілого. У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду щодо нього в частині цивільного позову через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати її і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив позов потерпілого в частині відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 30 000 грн, оскільки вони є завищеними. Стверджує, що на порушення вимог ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) не було відкрито стороні захисту матеріали щодо витрат на правову допомогу.

Крім того, засуджений в своїй касаційній скарзі просить передати кримінальне провадження щодо нього на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку ч. 2 ст. 434-2 КПК для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

У судовому засіданні прокурор Чабанюк Т.В. заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК у касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.

Як передбаченоч. 2 ст. 127 КПК, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК (4651-17) .Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При цьому слід зазначити, що у випадку вирішення питання щодо процесуальних витрат суд має чітко дотримуватись вимог глави 8 КПК (4651-17) , яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Тобто при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер правовідносин, що склалися між учасниками, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Цих вимог закону при вирішенні цивільного позову потерпілого у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 апеляційним судом дотримано.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілим ОСОБА_2 та адвокатом Телішевським І. Д. було укладено договір про надання останнім правової допомоги. Упродовж досудового розслідування та судового розгляду цей адвокат здійснював представництво інтересів потерпілого. До постановлення обвинувального вироку ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в тому числі і про відшкодування процесуальних витрат у розмірі 30 000 грн. Вказана сума була фактично сплачена потерпілим адвокату Телішевському І. Д., що підтверджується відповідними квитанціями (т. 1 а.с. 72-74 ).

Здійснюючи апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу потерпілого та стягнув з ОСОБА_1 30 000 грн процесуальних витрат, пов`язаних із оплатою представника потерпілого. При цьому вказав, що упродовж судового розгляду адвокат здійснював представництво інтересів потерпілого, що підтверджено документально квитанціями. З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що апеляційний суд правильно дійшов висновку про необхідність зміни вироку суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Отже, стягуючи із засудженого на користь потерпілого вказану суму в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу, апеляційний суд діяв відповідно до вимог закону, а доводи в касаційній скарзі засудженого про неправомірність такого рішення є необґрунтованими.

Не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_1 про те, що в порушення вимог ст. 290 КПК не було відкрито стороні захисту матеріали щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 КПК (4651-17) ст. 290 КПК, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Втім, опис робіт (послуг) з надання правової допомоги адвокатом Телішевським І. Д. потерпілому ОСОБА_2 та додатки № 1 від 23 січня і 04 вересня 2017 року не є доказами у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 Адже, відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК (4651-17) порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Системне тлумачення ст. 290 КПК дозволяє зробити висновок, що відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, які є в її розпорядженні, то відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. В описі робіт (послуг) з надання правової допомоги та додатках № 1 немає жодних відомостей, які можуть бути доказами у конкретному кримінальному провадженні. За своєю правовою природою вони є лише доказами, які підтверджують розмір понесених витрат на правову допомогу.

Тому підстав для скасування судового рішення у частині відшкодування витрат на правову допомогу потерпілого, як про це йдеться у касаційній скарзі, немає.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у тому числі й тих, на які вказував засуджений у своїй касаційній скарзі, Суд не встановив.

Також колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 про передачу зазначеного кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ст. 434-1 КПК, оскільки ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих на те підстав.