290/669/18 Про порушення ПДР, виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху та скоєння зіткнення з іншим автомобілем, який рухався по дорозі у зустрічному напрямку, внаслідок чого водій автомобіля, що рухався у зустрічному напрямку, загинув на місці пригоди, а пасажири зазначеного транспортного засобу отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості - 16.10.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області Василіва О. Б. на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017060150000507 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), одруженого, пенсіонера, який має інвалідність ІІ групи загального захворювання, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Романівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням таіспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 16 грудня 2017 року приблизно о 14:30, керуючи технічно справним автомобілем "RENAULT Kangoo", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по 37 км + 600 м автомобільної дороги сполученням Житомир ? Чернівці біля с. Грем`яче Романівського р-ну Житомирської обл. у напрямку м. Чуднова Житомирської обл., порушив вимоги пп. "б" п. 2.3, пунктів 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись по дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ ? 2111, д.н.з. НОМЕР_2, який рухався по вказаній дорозі у зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_4 Унаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ ? 2111 ОСОБА_4 загинув на місці, пасажири зазначеного транспортного засобу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вказаними діями ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК.

Житомирський апеляційний суд ухвалою від 4 червня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 залишив без змін.

Вимоги та доводи викладені у касаційній скарзі

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор зазначає, що суд призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК, належним чином не мотивував свого рішення про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважає, що призначене покарання є недомірним вчиненому тяжкому злочину та його наслідкам, а апеляційний розгляд проведено формально, ухвала містить лише загальні фрази щодо законності вироку першої інстанції та не наведено підстав, на яких апеляційний суд не взяв до уваги доводи прокурора. Допущені судом першої та апеляційної інстанцій істотні порушення вимог кримінального процесуального закону призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставного застосування судом вимог ст. 75 КК, які не підлягають застосуванню.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Потерпілий ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 також просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно із приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким злочином.

Однак доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не вмотивовано залишив вирок щодо ОСОБА_3 у частині звільнення останнього від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, є справедливими.

Так, обґрунтовуючи свій висновок про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має міцні соціальні зв`язки, у вчиненому щиро розкаявся, має похилий вік та інвалідність ІІ групи, вжив заходів для відшкодування шкоди. Крім того, суд зважив на обставини, що пом`якшують покарання ? визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування частини шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, при цьому врахував позицію потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні.

Проте, враховуючи дані, що характеризують особу засудженого, та обставини, які пом`якшують покарання, апеляційний суд у достатній мірі не врахував, що хоча кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив з необережності, однак відповідно дост. 12 КК воно належить до тяжких, і внаслідок таких протиправних дій настала смерть потерпілого ОСОБА_4 та двоє осіб отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. Тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі. Крім того, позитивні характеристики ОСОБА_3 мають формальний характер та жодним чином не зменшують суспільної небезпечності як його самого, так і правопорушень вчинених ним.

Суд апеляційної інстанції зазначених обставин належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК, ретельно їх не перевірив, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував, а також не вказав, які дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, а також не врахував позицію і доводи потерпілих.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Проте, суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги та в ухвалі не зазначив належних підстав, з яких їх визнано необґрунтованими.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКє підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора ? частковому задоволенню.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК (4651-17) і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 369, 376, 412, 419, 433, 434, 436, 438, 439, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області Василіва О. Б. на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2019 року задовольнити частково.