303/1477/17-к Про таємне викрадення чужого майна, скоєне з корисливих мотивів - 16.10.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області Манькута А. Ю. на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 червня 2017 року та ухвалу Закарпатськогоапеляційного суду від 10 квітня 2019 року в об`єднаному кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР за№ 12016070040001437, № 12016070040002590, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області, раніше неодноразово судимого, востаннєвироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2014 рокуза ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, звільненого від відбування цього покарання ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185 тач. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2019 рокувирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 засуджено за те, що 02 липня 2016 року, о 16 год, за попередньою змовою з іншою особою, повторно, проник у приміщення кафе ТОВ "Віан" на непрацюючій АЗС на вул. Генерала Петрова в м. Мукачево, звідки намагався таємно викрасти насос до паливної колонки марки "Dresserwayne" вартістю 12 000 грн, однак свій умисел до кінця не довів з причини, що не залежала від його волі.

14 листопада 2016 року, о 15 год 05 хв., за попередньою змовою з іншою особою, повторно, таємно викрав з території собору на площі Федорова, 4 в м. Мукачево, велосипед марки "Konsul" вартістю 2 000 грн, а з його багажника - рюкзак з підручниками та шкільним приладдям загальною вартістю 675 грн 90 коп., чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 2 675 грн 90 коп.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого. Вказує на те, що судами обох інстанцій належним чином не враховано дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та зроблено помилковий висновок про можливість застосування до засудженого ст. 75 КК України. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та його особі через м`якість, а вирок та ухвалу такими, що не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК України. Крім того, зазначає, що місцевий суд ухвалив вирок не дочекавшись досудової доповіді від органу з питань пробації, у зв'язку з чим допустив істотні порушення вимог КПК (4651-17) України, які вплинули на законність та обгрунтованість судового рішення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримала доводи касаційної скарги та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дійза ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно приписів ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_1 та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на те, що засуджений визнав свою вину, розкаявся, сприяв розкриттю обох злочинів, потерпілі не мають до нього претензій, цивільних позовів не заявили, визначення міри покарання залишили на розсуд суду, а також, що не встановлено обставин, які обтяжують покарання.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання необхідно належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, застосовуючи ст. 75 КК України, суд в повній мірі не врахував тяжкість вчинених злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, будучи звільненим за ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року по відбуттю строку покарання, призначеного за вироком цього ж суду від 22 травня 2014 року, через місяць вчинив новий тяжкий злочин проти власності, а майже через шість місяців ще одну крадіжку. Крім того, як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_1 злісно ухилявся від суду, у зв`язку з чим ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської областівід 16 лютого 2017 року був оголошений в розшук. Вказані дані про особу засудженого свідчать про неефективність застосування до нього ст. 75 КК України для попередження вчинення нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої

інстанції вимог ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого через м`якість.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

Разом з тим, доводи касаційної скарги прокурора в частині того, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки вирок був ухвалений без отримання досудової доповіді від органу пробації, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наведене не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, про що слушно зазначив прокурор під час касаційного розгляду.

З урахуванням викладеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - частковому задоволенню.

При новому розгляді у суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, та, у разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м`яким.