279/4383/15-к Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - 15.10.2019 Прийняття

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 31 травня 2018 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Боровиця Коростенського

району Житомирської області, жителя

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 листопада 2017 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 3 грудня 2014 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 квітня 2019 року зараховано як відбуте ОСОБА_1 за згаданим вироком покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2016 року по 31 травня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Як установив суд, 30 листопада 2014 року близько 22:00 у будинку АДРЕСА_2 під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка, у ході якої ОСОБА_1 завдав декількох ударів кулаками в обличчя останнього, від чого ОСОБА_2 впав. Після цього засуджений продовжив завдавати потерпілому численних ударів взутими ногами по голові та тулубу, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_1 просить змінити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) вирок і ухвалу в частині обчислення строку відбування покарання. Засуджений просить зарахувати йому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 3 грудня 2014 року по 20 червня 2018 року, як це передбачено ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (838-19) (далі - Закон № 838-VIII (838-19) ).

Також у касаційній скарзі засуджений повідомив, що не бажає брати участі у розгляді справи судом касаційної інстанції.

Учасникам кримінального провадження належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор вважав, що касаційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Керуючись ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає оспорювані рішення у межах касаційної скарги, в якій висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, юридично-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 121 КК, справедливість заходу примусу не заперечується.

Частиною 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII (838-19) визначено, що зарахування строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

21 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення" (2046-19) , яким змінено ч. 5 ст. 72 КК. Фактично законодавець повернувся до редакції ч. 5 ст. 72 КК, яка існувала до набрання чинності Законом № 838-VIII (838-19) і передбачала, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими в ч. 1 цієї статті.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29 серпня 2018 року, у разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII (838-19) .

Оскільки у цьому кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочини до 20 червня 2017 року, то при вирішенні питання щодо порядку зарахування засудженому у строк покарання строку попереднього ув`язнення необхідно було керуватися правилами ч. 5 ст. 72 КК у згаданій редакції.

Суди нижчих інстанцій залишили зазначене поза увагою.

Разом із цим згідно з наявними у Верховному Суді даними Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 26 квітня 2019 року вже зарахував засудженому ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день такого ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Отже, порушене в касаційній скарзі засудженого питання вже вирішено в порядку ст. 539 КПК, а тому й немає правової підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 31 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.