264/1106/18 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне з корисливих мотивів - 15.10.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Данелян Т. В. на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 14 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2018 року в кримінальному провадженні № 12018050800000211 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Краматорськ Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_1 02 лютого 2018 року близько 17 год. повторно, шляхом вільного доступу, з приміщення загальноосвітньої школи № 39 по вулиці Брестській, 38 в Кальміуському районі м.Маріуполя, таємно викрав будівельний фен, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 2150 гривень.

Він же, 04 лютого 2018 року близько 13.00год., повторно, шляхом вільного доступу, з приміщення загальноосвітньої школи № 39 по вулиці Брестській, 38 в Кальміуському районі м.Маріуполя, таємно викрав будівельні інструменти, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 3850 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2018 року зазначений вирок суду залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено право засудженого на захист, оскільки судове провадження відносно ОСОБА_1, який страждає на психічне захворювання, фактично здійснене без участі захисника в порушення ст. 52 КПК України. Кримінальне провадження було розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК і лише наприкінці розгляду засудженому за клопотанням прокурора було призначено захисника. Зазначається, що судом до матеріалів провадження були долучені документи, надані прокурором, без оголошення їх ОСОБА_1 Вказується, що апеляційний суд зазначені порушення залишив поза увагою.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення поданої захисником касаційної скарги, вважав судові рішення законними та обґрунтованими.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За нормами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у їх добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі вказується на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на думку захисника, полягали у порушенні права ОСОБА_1 на захист, оскільки, кримінальне провадження було розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і при цьому захисник був залучений в порядку ст. 52 КПК України лише під кінець судового розгляду, перед дебатами.

Разом з тим, з таким твердженням Верховний Суд не може погодитися.

Так, при вирішенні питання щодо застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було детально з`ясовано, чи розуміє ОСОБА_1 обставини кримінального провадження і не заперечує їх, та роз`яснено наслідки розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК. При цьому, згідно з матеріалами провадження та технічним записом, Верховним Судом встановлено, що ОСОБА_1 не погоджувався саме з розміром заявленого цивільного позову, що було предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, та не заперечував інші фактичні обставини.

Крім того, на початку судового розгляду ОСОБА_1 були роз`яснені права обвинуваченого, у тому числі право мати захисника, проте він відмовився від залучення захисника.

Разом із тим, у подальшому суд визнав участь захисника обов`язковою, оскільки останній перебував на обліку в наркологічному диспансері з 2009 до 2017 року. Верховний Суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, адже перебування особи в минулому на обліку в наркологічному диспансері само по собі не свідчить про те, що вона має певні психічні вади, через які вона не здатна повною мірою реалізувати свої права, а відтак - потребує обов`язкової участі захисника. Жодних інших даних, які б указували на наявність таких вад матеріали провадження не містять, навпаки в матеріалах провадження є довідка про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в психіатричній лікарні.

Разом із тим, помилковий висновок суду про необхідність залучення захисника на підставі п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України не може бути підставою для твердження про порушення судом права засудженого на захист, оскільки це рішення фактично створило для останнього додаткові гарантії захисту.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436- 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги захисника є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Данелян Т. В. залишити без задоволення, а вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 14 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2018 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.