753/23826/16-к Про порушення ПДР, виїзд на подвійну розділову смугу дорожньої розмітки, та скоєння наїзду на потерпілого пішохода, внаслідок чого пішоход отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події - 09.10.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Козацького Андрія Олександровича на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року в кримінальному провадженні № 12012110020001249 щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 21 897,92 грн та моральну шкоду - 300 000 грн, а на користь тієї ж потерпілої в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 - шкоду, завдану смертю потерпілого ОСОБА_4, у розмірі 60 930,10 грн єдиним платежем, а також щомісяця в розмірі 553,91 грн, починаючи з 28 грудня 2016 року до 06 липня 2022 року. На користь ОСОБА_3 стягнуто моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Як установив місцевий суд, 27 жовтня 2007 року близько 22:40 ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки "Peugeot 206" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись проїзною частиною вул. Дніпровська набережна від вул. Княжий Затон у напрямку вул. Причальної м. Києва, допустив порушення вимог пунктів 10.1, 11.4 і горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху, виїхав на подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки та частково на зустрічну смугу руху, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який внаслідок отриманих травм помер на місці ДТП.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Козацького А. О. задоволено частково. Вирок місцевого суду змінено. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник Козацький А. О., не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду щодо ОСОБА_2 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) )в ухвалі не спростував усіх доводів, викладених в апеляційній скарзі захисника. Вважає необґрунтованим стягнення зі ОСОБА_2 на користь потерпілої витрат на проведення поминальних обідів,які не належать до витрат на поховання. Наголошує на тому, що суд не залучив до розгляду страхову компанію, хоча в матеріалах провадження наявний страховий поліс.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Козацького А. О.потерпіла ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні прокурор та потерпіла заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали;положення закону, яким він керувався.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу захисника Козацького А. О. та задовольняючи її частково, відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі сторони захисту доводам,які аналогічні доводам у його касаційній скарзі, обґрунтовано спростував усі доводи, навів підстави, з яких дійшов такого висновку.При цьому відповідно до вимог ст. 404 КПК задовольнив клопотання захисника про дослідження доказів. Водночас апеляційний суд не дав доказам іншої оцінки, ніж суд першої інстанції.

Порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний судне встановив.

Враховуючи сукупність наведених доказів, апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. З висновками судів нижчих ланок погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими та належно вмотивованими.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи в апеляційній скарзі захисника щодо неповного допиту судом першої інстанції експерта ОСОБА_7, зазначив, що в судовому засіданні були забезпечені рівні можливості для реалізації права усіма учасниками провадження, однак допит було припинено через заявлений захисником відвід судді, разом з тим вказані обставини не впливають на достовірність даних експертом показань. Крім того, наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції.

Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника про незалучення до розгляду страхової компанії, хоча в матеріалах провадження наявний поліс обов`язкового страхування, колегія суддів вважає їх неспроможними.

Право потерпілої особи на відшкодування шкоди реалізовується нею на власний розсуд шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність у якій застраховано завдавачем такої шкоди.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_1 до початку судового розгляду пред`явила цивільний позов. Позовні вимоги потерпілою заявлені саме до ОСОБА_2, при цьому цивільний позов не містить будь-яких покликань щодо стягнення заподіяних збитків із третіх осіб.

Право потерпілої на відшкодування шкоди є абсолютним і не може бути припинено або обмежено будь-яким договором, у тому числі договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим засуджений не позбавлений права звернутись у встановленому законом порядку до страхової компанії із відповідною вимогою компенсувати витрати, пов`язані із відшкодуванням потерпілим матеріальної та моральної шкоди, у межах укладеного страхового полісу.

Крім того, аналогічні доводи захисника були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, при цьому вказав, що обвинувачений у передбачений законом строк, а саме не пізніше 3 робочих днів, не звернувся до страхової компанії із заявою про страховий випадок, оскільки перебував у розшуку, а тому він не позбавлений можливості звернутися до страхової компанії з регресним позовом.

Тому відсутні підстави для висновку про те, що судом апеляційної інстанції в цій частині порушено вимоги,передбачені ст. 419 КПК.

Разом із тим, твердження захисника, викладені в його касаційній скарзі щодо неправильного визначення суми матеріальної шкоди, заслуговують на увагу.

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Виходячи із законодавчих приписів у рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди.

Цих вимог закону суди не дотрималися.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_1, місцевий суд зазначив, що заподіяна матеріальна шкодав розмірі 21 897,92 грн підтверджена документально, а тому цивільний позов потерпілої в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Однак суд ретельно не перевірив усіх вимог позивача, які стосуються стягнення зі ОСОБА_2 коштів, витрачених на проведення поминальних обідів.

Стягуючи такі витрати, суд не взяв до уваги положень законів України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) тавід 10 липня 2003 року № 1102-IV "Про поховання та похоронну справу".

Проте, відповідно до ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" поховання померлого-комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Згідно із п. 27.4 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Відповідно до цих положеньвитрати на суму 14980,00 грн, пов`язані з проведенням поминальних обідів, не належать до витрат на поховання, а тому суд безпідставно задовольнив вимоги у цій частині.

Тому виходячи із загальних засад кримінального провадження, відповідно до статей 7, 9, 408, 436, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК колегія суддів вважає за необхідне судові рішення змінити шляхом зменшення суми відшкодування матеріальної шкоди.

Таке стягнення не впливає на обсяг обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

За таких обставин касаційна скарга захисника Козацького А. О. підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 -адвоката Козацького Андрія Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року та в порядку ст. 433 КПК вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову змінити.