369/4008/18 Про керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, виїзд на смугу зустрічного руху, та скоєння наїзду на потерпілих пішоходів, внаслідок чого потерпілі отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких один із потерпілих помер на місці події - 09.10.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Яценко О.В. з доповненням на вирок Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200000831, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Києва-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 08 лютого 2018 року о 18.02 год, будучи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Renault Logan" та рухаючись по вул. Шевченка у с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області, в порушення вимог п. п. 10.1, 12.2, 12.4, п. п. "б" 2.3, п.п "а" 2.9 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не вжив заходів щодо безпечності свого руху для інших учасників, перевищив дозволену швидкість руху, змінив напрямок руху, виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

Київським апеляційним судом за апеляцією прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 10 квітня 2019 року. Цим вироком ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ч. 2 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зараховано ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 08 лютого 2018 року по 05 квітня 2018 року включно. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Яценко О.В., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував ряд пом`якшуючих покарання обставин і дані про особу обвинуваченого, а також у своєму рішенні не обґрунтував неможливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

У доповненні до скарги захисник стверджує, що прокурор подав апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого на апеляційне оскарження. Також посилається на те, що розподіл кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції проведено з порушенням порядку автоматизованого розподілу справ, встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України, а тому вважає, що справу було розглянуто незаконним складом суду.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Яценко О. В. підтримала подану касаційну скаргу з доповненням. Просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Засуджений, потерпілі та представник також підтримали касаційну скаргу.

Прокурор вказала, що касаційна скарга є необґрунтованою та просила її відхилити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.

Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, а також, що ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп`яніння, допустив грубе порушення Правил дорожнього руху України. Окрім того, взято до уваги наслідки, які настали від вчиненого кримінального правопорушення, а саме спричинення ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, в результаті чого останній помер, та отримання ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Також, урахувавши обставини, що пом`якшують покарання, та інші обставини, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 мінімального покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для його пом`якшення та зміни вироку апеляційного суду, як про це йдеться в касаційній скарзі захисника, не убачається.

Посилання сторони захисту на те, що прокурор подав апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого на апеляційне оскарження, не є обґрунтованими.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, зокрема, апеляційна скарга подається, на вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення, - через суд, який ухвалив судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 7ст. 115 КПК України при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Відповідно до поштового конверту, який міститься у матеріалах кримінального провадження (т. 2 а. п. 241, 242), прокурор через міський суд 20 серпня 2018 року подав апеляційну скаргу на вирок Києва-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 .

Оскільки останній день подачі апеляційної скарги був 19 серпня 2018 року, а він припадав на вихідний день, то першим робочим днем після нього був понеділок 20 серпня 2018 року, коли прокурор і подав апеляційну скаргу, тобто у встановлений строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Що стосується посилань захисника у доповненні до касаційної скарги, що розподіл кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції проведено з порушенням порядку автоматизованого розподілу справ, встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України, а тому вважає, що справу було розглянуто незаконним складом суду,то потрібно заначити наступне.

Відповідно до ч. 3статті 35 КПК України передбачено, що визначення судді або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень.

Зокрема, положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції від 02 березня 2018 року № 17) визначено, що результатом роботи модуля автоматизованого розподілу для автоматизованого розподілу судових справ є протокол первісного автоматизованого розподілу судової справи.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у Апеляційному суді Київської області від 30 серпня 2018 року було визначено колегію суддів для розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у складі: головуючого - Гриненка О.І., а також суддів Габрієля В.О. та Орла А.І. Єдиний унікальний номер справи: 369/4008/18 та провадження 11-кп/780/955/18.

Однак, цим складом колегії суддів рішення по суті у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 не ухвалювалися, оскільки відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року (452/2017) було ліквідовано Апеляційний суд м. Києва та Апеляційний суд Київської області і утворено Київський суд в апеляційному окрузі, а тому кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було направлено до Київського апеляційного суду.

Частиною 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням судом повноважень, передаються до новоутвореного суду.

На виконання вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кримінальні провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, які оскаржені в апеляційному порядку і перебували в провадженні суддів-доповідачів Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суд Київської області, які не були переведені до новоутвореного суду, були перереєстровані в Київському апеляційному суді з проведенням їх автоматизованого розподілу між суддями цього суду.

Згідно ч. 3 ст. 319 КПК України (в редакції Закону від 12.07.2018року) у разі переведення судді до суду, юрисдикція якого поширюється на територію, на яку поширювалася юрисдикція суду, з якого суддя був переведений, такий суддя продовжує розгляд справ, що перебували в його провадженні на момент переведення.

Відповідно до Указу Президента України №297/2018 від 28.09.2018 року (297/2018) , суддя Апеляційного суду Київської області Гриненко О.І., який був доповідачем у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, не був переведений до новоутвореного Київського апеляційного суду, а тому всі його кримінальні провадження були перереєстровані в Київському апеляційному суді з присвоєнням нового номеру та проведенням їх автоматизованого розподілу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2018 року кримінальне провадження з апеляційною скаргою прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Саркісян Д.В. на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2018 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1, передано на розгляд постійно діючої колегії суддів у складі: судді-доповідача Павленко О.П., суддів Тютюн Т.М. та Журавля О.О., які й постановили у справі рішення по суті. Окрім того, при перереєстрації кримінального провадження був змінений його номер на 11-кп/824/785/2018, який в подальшому вже в 2019 році також був змінений, у зв`язку з тим, що апеляційний розгляд провадження не був завершений у 2018 році.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає достатніх підстав вважати, що розподіл кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції проведено з порушенням порядку автоматизованого розподілу справ, встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України.

Доводи сторони захисту про зазначення у вироку суду апеляційної інстанції іншого номеру кримінального провадження, а також що автоматизований розподіл провадження було здійснено о 23:04:01 годині, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою для його скасування.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів достатніх підстав для задоволення касаційної скарги захисника з доповненнями не вбачає.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Яценко О.В. з доповненням - без задоволення.