Постанова

іменем України

8 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 195/1563/16-к

провадження № 51-2383км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурорів, які брали участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 8 лютого 2019 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1

виправданого через недоведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 6 серпня 2015 року приблизно о 17:20, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ЗАЗ?1102 та рухаючись по вул. Леніна в с. Мирова Томаківського району Дніпропетровської області, всупереч вимогам пунктів 12.1, 12.4 та підпункту "б" пункту 12.9 Правил дорожнього руху, виявив неуважність, не впевнившись у безпечності виконуваного маневру, виїхав на зустрічну смугу та при спробі повернутися на свою смугу руху допустив занесення автомобіля на ліве узбіччя та зіткнення з огорожею й опорою лінії електропередач. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажирам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.

2. Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області вироком від 31 жовтня 2018 року визнав ОСОБА_1 невинуватим і виправдав у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину. На обґрунтування свого рішення суд зазначив, що сторона обвинувачення не надала доказів, які б доводили, що в момент аварії автомобілем керував саме ОСОБА_1, а не інша особа, яка перебувала в салоні цього транспортного засобу.

3. Дніпровський апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції, ухвалою від 8 лютого 2019 року залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. В аналогічних за змістом касаційних скаргах прокурори, посилаючись на пункти 1 і 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5. На думку сторони обвинувачення, апеляційний суд усупереч вимогам частини 2 статті 419 КПК не здійснив належної правової оцінки доводів прокурора, наведених в апеляційній скарзі, та не дав на них умотивованих відповідей.

6. Зокрема, апеляційний суд не оцінив у сукупності висновки комплексних комісійних експертиз, протокол огляду місця події зі схемою та фототаблиці ДТП, показання експертів та інші докази, які, на думку сторони обвинувачення, доводять поза розумним сумнівом, що потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не могли перебувати за кермом автомобіля під час ДТП і що, відповідно, автомобілем керував саме виправданий.

7. Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою доводи у скарзі про виправдання обвинуваченого на підставі, не передбаченій статтею 373 КПК, - у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину.

8. Прокурори стверджують, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторний допит експертів, а також не надав власної оцінки безпосередньо дослідженим доказам.

9. У письмових запереченнях виправданий просить залишити касаційні скарги прокурорів без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Вважає, що суд правильно застосував норми процесуального та матеріального права, а оскаржене судове рішення належним чином обґрунтував.

Позиції учасників касаційного розгляду

10. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.

11. У судовому засіданні прокурор Чабанюк Т.В. підтримала доводи сторони обвинувачення в касаційних скаргах.

Оцінка Суду

12. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені у скаргах і запереченнях на них, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги необхідно задовольнити на таких підставах.

13. Позиція сторони захисту в судах попередніх інстанцій зводилася до того, що сторона обвинувачення не надала суду достатніх доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем у момент ДТП, а тому його винуватості не доведено поза розумним сумнівом. На обґрунтування цієї позиції сторона захисту послалась на показання всіх трьох осіб, що безспірно перебували в салоні автомобіля в момент ДТП, кожен з яких стверджував, що не пам`ятає, хто в цей момент був за кермом автомобіля.

14. У цій справі сторонами не ставиться під сумнів, що під час ДТП в автомобілі перебували лише троє осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За таких обставин позиція сторони захисту імпліцитно містить у собі посилання на версію, що автомобілем керував або ОСОБА_2, або ОСОБА_3 Така позиція сторони захисту вимагала від сторони обвинувачення для доведення винуватості ОСОБА_1 спростувати версію причетності до ДТП цих двох осіб, оскільки виключення можливості їх перебування за кермом автомобіля поза розумним сумнівом указує на керування автомобілем ОСОБА_1

15. Сторона обвинувачення надала суду ряд доказів, якими обґрунтовувала неможливість перебування двох інших учасників руху за кермом автомобіля на момент аварії.

16. Суд першої інстанції у вироку відобразив висновки судово-медичної експертизи від 2, 3 та 4 серпня 2016 року, за сукупністю яких експерти дійшли висновку, що за кермом автомобіля вірогідніше за все був ОСОБА_1 . Проте, оцінка цих доказів судом звелася до того, що "висновки експертів не можуть вважатися беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_1, оскільки вказують лише на вірогідність (ймовірність) його перебування за кермом автомобіля".

17. Суд зазначає, що жоден висновок експерта не може вважатися беззаперечним доказом винуватості, адже це суперечить положенням частини 2 статті 94 КПК. Для висновку щодо винуватості особи суд має оцінити висновок експерта у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.

18. Крім згаданих висновків експертів, сторона обвинувачення надала суду також інші докази. Однак щодо цих доказів суд обмежився загальною фразою: оцінюючи їх "у сукупності та взаємозв`язку", він дійшов висновку, що "перебування обвинуваченого ОСОБА_1 за кермом автомобіля будь-якими іншими доказами не підтверджується".

19. Суд зазначає, що для виконання вимог статті 94 КПК суду недостатньо вказати у вироку, що він оцінив докази у сукупності та взаємозв`язку. З судового рішення має бути зрозуміло, яку саме сукупність доказів оцінював суд і який взаємозв`язок існує між відомостями, що містяться в цих доказах, а також чому ця сукупність доказів доводить або не доводить ту чи іншу обставину, важливу для вирішення справи.

20. У цій справі кожен з учасників події, які перебували в салоні автомобіля, хоча й стверджував, що не пам`ятає, хто саме був за кермом автомобіля під час ДПТ, однак надав відомості про події, які передували цьому ДТП і які є належними для з`ясування питання, хто був за кермом автомобіля під час ДТП.

21. Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 свідчив, що за деякий час до ДТП ОСОБА_2 травмував голову, після чого вони вирішили відвезти його до лікарні. ОСОБА_2 щодо цього епізоду зазначив, що він розбив голову, йому стало погано, а тому вони вирішили поїхати додому, щоб взяти гроші на лікування. ОСОБА_3 показав, що після першого зіткнення у ОСОБА_2 текла кров із голови, а тому вони вирішили поїхати за грошима для лікаря.

22. Крім того, сторона обвинувачення надала копію аркуша з історії хвороби ОСОБА_2, де в анамнезі лікарем зазначено, що, зі слів хворого, він "був пасажиром автомобіля, знаходився на задньому сидінні", коли автомобіль зіткнувся з бетонною спорудою (див. с. 4 вироку).

23. Однак суд, навівши ці докази у вироку, не обґрунтував, чому ця сукупність доказів у взаємозв`язку між собою та з іншими обставинами, встановленими судом, а також у зв`язку зі згаданими висновками експертів не є достатньою для висновку, що на момент ДТП ОСОБА_2 за кермом автомобіля не перебував. Суд також не зазначив, які обставини, визнані судом доведеними, свідчать про можливість перебування ОСОБА_2 за кермом автомобіля попри відомості, що містяться в згаданих доказах.

24. Також суд першої інстанції визнав достовірним протокол огляду місця події від 6 серпня 2015 року. Цим протоколом було встановлено, зокрема, що після ДТП ОСОБА_1 перебував поруч з автомобілем зліва стосовно передньої частини автомобіля, ближче до водійського місця, а ОСОБА_3 розташовувався на землі праворуч відносно передньої частини автомобіля.

25. Однак у вироку не міститься оцінки цього доказу у взаємозв`язку з іншими доказами, включаючи згадані висновки експертів, які зазначали, зокрема, про відсутність в ОСОБА_3 характерних травм, що отримує водій транспортного засобу під час зіткнення. Крім того, суд не обґрунтував, чому цих доказів недостатньо для виключення можливості керування автомобілем ОСОБА_3 . Зокрема, суд не вказав, які обставини ДТП, встановлені ним, могли призвести до того, що особа, яка під час руху автомобіля перебувала ліворуч, на місці водія, при зіткненні з перешкодою могла опинитися праворуч від автомобіля, а особа, що сиділа на пасажирському сидінні праворуч, могла опинитися ліворуч.

26. Виходячи з наведеного вище, суд не може погодитися з висновком апеляційного суду про те, що суд першої інстанції зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, і вважає, що суд не виконав обов`язку всебічної оцінки доказів, наданих сторонами, передбаченого статтею 95 КПК.

27. Суди попередніх інстанцій посилалися на вимогу закону про доведеність винуватості поза розумним сумнівом. Однак, застосовуючи цей стандарт доведення, необхідно враховувати, що розумний сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

28. Виходячи з наведеного, Суд вважає, що касаційні скарги належить задовольнити, а оспорювану ухвалу апеляційного суду - скасувати.

29. Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, дослідити всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, і постановити рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурорів задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 8 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григор`єва