Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 350/1218/16-к
провадження № 51-1552км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Міщенко Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12012090220000096, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Івано-Франківська, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від
02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він у ніч на 10 червня 2004 року приблизно о 24:00 за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з метою вчинення крадіжки чужого майна з крамниці "Телевізори", що знаходилася у приміщенні TOB "Побутовець" на вул. Січових Стрільців у смт. Рожнятові, діючи за попередньо розробленим планом на автомобілях марки "Ауді-80" та марки "ВАЗ 2109" приїхали в
смт. Рожнятів. Залишивши автомобілі біля житлового будинку
АДРЕСА_2 вони підійшли до ТОВ "Побутовець" на вул. Січових Стрільців, 1. Після чого, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 залишилися на вулиці неподалік вказаного приміщення, зайнявши кожен своє місце, а ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 за допомогою заздалегідь заготовленого металевого лому, зламали навісні замки та через отвір проникли до крамниці "Телевізори", що належала підприємцю ОСОБА_9 . В крамниці вони побачили сторожа ОСОБА_10 та стали наносити останньому удари ногами та руками в життєво-важливі органи, а ОСОБА_4 при цьому наносив потерпілому удари по тілу ломом, внаслідок чого спричинили ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння. Переконавшись, що сторож мертвий, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4 заволоділи майном, яке належить ОСОБА_9 на загальну суму 13 950 грн.
Викрадене майно ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_4 передавали ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, яке вони завантажили в автомобілі. Викрадені речі збули невстановленим особам, а гроші розділили між собою та використали на власні потреби. При цьому
ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та
ОСОБА_1 не було відомо про напад на сторожа ОСОБА_10 та його вбивство.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2019 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 скасовано. Постановлено звільнити
ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Також постановлено кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
В обґрунтування своїх вимог, прокурор стверджує, що ОСОБА_1 ухилявся від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим був оголошений в розшук. Також зазначає, що ОСОБА_1 залишив територію України, що свідчить про його злісне ухилення від слідства та суду, а тому, на думку прокурора, перебіг давності зупинився і строки притягнення останнього до кримінальної відповідальності не закінчилися. Також вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу прокурора не подавалися.
У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі
не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Доводи касаційної скарги прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Згідно із ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо у разі вчинення нею тяжкого злочину, минуло десять років.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом особа звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення підстав, передбачених у ст. 49 КК України, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався в повному обсязі.
Так, як убачається з ухвали апеляційного суду, під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції захисник обвинувачуваного ОСОБА_1 просив про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_1, згідно зі нормами ст. 12 КК України є тяжким злочином, за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 вчинив інкримінований йому злочин 10 червня 2004 року, а тому на момент ухвалення вироку суду першої інстанції, а саме 02 жовтня 2018 року, минуло понад
10 років з дня вчинення ОСОБА_1 злочину, а тому передбачений законом строк давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вказаний злочин минув.
Згідно показань ОСОБА_1, вбачається те, що він дійсно у вересні-жовтні
2004 року залишив своє місце постійного проживання та виїхав за межі України до Російської Федерації на заробітки. Разом з цим, 15 вересня 2004 року органом досудового розслідування порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та 26 жовтня 2004 року його оголошено у розшук.
Проте слідчими органами не встановлено дату перетину ОСОБА_1 державного кордону, що свідчило б про його ухилення від слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин та про те, що останньому було відомо про порушення щодо нього кримінальної справи.
Згідно із ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.
Отже, закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов`язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування "місцезнаходження підозрюваного невідоме" може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин коли не встановлено його місцезнаходження.
Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.
Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України, у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.
Водночас матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства, а зупинення досудового слідства у зв`язку з його розшуком само по собі не свідчить про ухилення від слідства.
Інших даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчиняв умисні дії направлені на ухилення від слідства, матеріали кримінального провадження не містять та розглядом кримінального провадження не встановлено.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного про задоволення вказаного вище клопотання захисника та постановив ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинений злочин на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності, а кримінальне провадження закрив.
Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та відповідає вимогам статей 284- 286, 370, 419 КПК України.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу прокурора має бути залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду -
без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
постановив:
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Марчук В.В.Наставний С.В. Яковлєва