Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Крет Г.Р.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Дронова І.С.,

захисник Татунець В.В.,

засуджена ОСОБА_1,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Татунця В.В. на вирок Шацького районного суду Волинської області від 18 січня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140060003684,

стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженої за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування судових рішень стосовно засудженої ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивував неправильною оцінкою судом фактичних обставин кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України. Стверджує також, що апеляційним судом не дотримано вимог ст. 419 КПК України, оскільки ухвала суду не містить належних мотивів та відповідних підстав, з яких скаргу захисника визнано необґрунтованою. У зв'язку з чим вважає необхідним проведення нового судового розгляду у цьому провадженні.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Шацького районного суду Волинської області від 18 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк два роки та зі штрафом в розмірі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн.

Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу захисника Ханзерук В.А. залишено без задоволення, а вирок Шацького районного суду Волинської області від 18 січня 2018 року стосовно засудженої ОСОБА_1 - без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

ОСОБА_1, працюючи на посаді старшого державного інспектора митного поста "Піща" Волинської митниці ДФС, виконуючи функції представника влади, будучи службовою особою і відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист суддів, працівників апарату суду і працівників правоохоронних органів", працівником правоохоронного органу, 01 жовтня 2015 року, на території митного поста "Піща" Волинської митниці ДФС, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, зокрема, в порушення вимог ч. 1 ст. 320; ч.ч. 1, 4 ст. 337; ч. 5 ст. 338, ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України, пункту 5.9 Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення "Пулемець", пунктів 2.1, 2.13, 2.18, 2.31 посадової інструкції старшого державного інспектора митного поста "Піща" Волинської митниці ДФС, про які їй було достовірно відомо, не здійснивши всіх передбачених посадовою інструкцією та законодавством дій з митного оформлення транспортного засобу, автомобіля марки "Ауді А6", державний номерний знак НОМЕР_1, 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, не забезпечивши належну ідентифікацію особи, що ввозить транспортний засіб з Республіки Білорусь в Україну, ОСОБА_2, який був резидентом, за наявності підстав не провівши митного огляду вказаного транспортного засобу, здійснила протиправне митне оформлення вказаного автомобіля, помістивши його у митний режим "тимчасове ввезення до 1 року громадянином-нерезидентом" без сплати усіх необхідних платежів, а саме акцизного збору, ввізного мита, компенсаційного мита та податку на додану вартість, у зв`язку з чим до державного бюджету не надійшло податкових зборів та обов`язкових платежів під час митного оформлення вказаного транспортного засобу на загальну суму 361 764,97 грн, що у 250 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що спричинило тяжкі наслідки.

При цьому ОСОБА_1 при здійсненні митного контролю та митного оформлення вказаного автомобіля залишено поза увагою суттєві ознаки ризикованості такого переміщення, а саме: упродовж 10 годин автомобіль був ввезений в Україну резидентом в режимі "транзит", вивезений з України резидентом та знову ввезений нерезидентом; відповідно до контрольного талону для переміщення по смузі руху "зелений коридор", період часу від виїзду з України до зворотного в`їзду в пункт пропуску склав 25 хв, що з урахуванням відстані до пункту пропуску в Республіці Білорусь, часу, необхідного для проходження митного та прикордонного контрою при в`їзді та виїзді з Республіки Білорусь, є недостатнім проміжком часу. Крім того, ОСОБА_1 не враховано наявність індикаторів ризику згідно з Переліком індикаторів ризику, які можуть використовуватись посадовими особами митниць для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі застосування системи управління ризиками, доведеним до відома митниць листом ДФС від 09 липня 2015 року № 24889, а саме: індикатор ризику 3.6.7 "транспортний засіб переміщується повторно через митний кордон України по смузі руху "зелений коридор" протягом доби" та індикатор ризику 3.7.2 "ввезення громадянином-нерезидентом у режимі тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування з іноземною реєстрацією".

3. Доводи інших учасників судового провадження

Засуджена та її захисник у засіданні касаційного суду просили прийняти рішення про задоволення касаційної скарги захисника, наголошуючи на незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень й необхідності їх скасування із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Прокурор у засіданні касаційного суду заперечувала проти доводів, викладених у касаційній скарзі захисника, просила судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.2.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.2.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.2.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного розгляду

5.1 Межі касаційного перегляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) (далі - КПК України (4651-17) ), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів касаційної скарги захисника щодо дотримання судами вимог кримінального процесуального закону при ухваленні оскаржуваних судових рішень та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 367 КК України.

5.2 Щодо порушень вимог процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України [4.2.1].

Висновок суду про винуватість зроблено на підставі показань свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також письмових матеріалів провадження, зокрема даних, що містяться у: листах ДФС України від 29 травня 2015 року та від 09 липня 2015 року щодо актуалізованих переліків індикаторів ризику; інформації Львівської митниці ДФС України від 26 листопада 2015 року щодо ввезення(вивезення) на(з) територію України 01 жовтня 2015 року автомобіля під керуванням ОСОБА_3 ; інформації Львівського прикордонного загону від 23 листопада 2015 року, Луцького прикордонного загону від 27 січня 2016 року про те, що ОСОБА_2 01 жовтня 2015 року під час виїзду за кордон відмовлено у пропуску через державний кордон України; висновку службового розслідування, проведеного Волинською митницею ДФС України, про те, що громадянин України ОСОБА_2 з клопотанням про виїзд на постійне місце проживання за кордон не звертався; копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім'я ОСОБА_2, зі штампами про постійне проживання в Литовській республіці та про прийняття на консульський облік Консульства України в Каунасі; оригіналі паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_2, оглянутого судом під час судового розгляду, в якому відсутні будь-які відмітки про його постійне місце проживання в Литовській республіці; акті службового розслідування щодо переміщення автомобіля через зону митного контролю, що тривав 1 хвилину 45 секунд; висновках судової автотоварознавчої та економічної експертиз тощо [4.2.1, 4.2.2].

Правдивість та об`єктивність показань свідків, які були допитані судом, не викликали сумнівів, оскільки ці докази підтверджено сукупністю інших безпосередньо досліджених під час судового розгляду письмових доказів, якими водночас було спростовано показання обвинуваченої ОСОБА_1 щодо заперечення своєї винуватості у службовій недбалості.

Суд, дослідивши всі обставини у цьому кримінальному провадженні, дійшов правильного висновку, що винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому їй неналежному виконанні покладених на неї службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і доведена поза розумним сумнівом.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

За доводами касаційної скарги захисника судові рішення стосовно засудженої ОСОБА_1 оскаржено лише з підстав оспорювання фактичних обставин кримінального провадження, без будь-яких інших посилань на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Втім, суд касаційної інстанції не має повноважень на перевірку доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами.

Посилання у касаційній скарзі на ухвалу Верховного Суду України від 26 січня 2017 року, якою за наслідками перегляду в порядку виключного провадження скасовано судові рішення про визнання особи винуватою за ч. 1 ст. 367 КК України, не може бути взято до уваги як підтвердження неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність за схожих обставин, оскільки в тій справі обвинуваченій особі були надані підроблені документи, про підробку яких їй не було відомо та факт підробки не був очевидним і міг бути підтверджений лише за умови проведення відповідної експертизи.

Натомість, у цьому кримінальному провадженні, відповідно до встановлених судом фактичних обставин, доведено вчинення ОСОБА_1 неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, у зв'язку з проведенням нею, незважаючи на наявність індикаторів ризику, митного оформлення, що тривало 1 хвилину 45 секунд, автомобіля (що за 10 годин був тричі переміщений через державний кордон України резидентами/нерезидентами), тільки на підставі копії паспорта ОСОБА_2 (зі штампами про консульський облік, яких немає в оригіналі паспорта), наданої їй як інспектору митного поста свідком ОСОБА_3, а не виготовлення цієї копії з оригіналу самостійно, та за відсутності власника цього документу. У результаті службової недбалості ОСОБА_1 здійснено безмитне оформлення транспортного засобу для особистого користування з іноземною реєстрацією, як начебто ввезеного на територію України нерезидентом.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин провадження дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України кваліфіковано правильно.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, доводи засудженої та її захисника в апеляційній скарзі, зокрема й про неповноту судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, оспорювання винуватості, правильності кваліфікації дій засудженої, перевірено повною мірою та спростовано з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення [4.2.3].

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено, а тому підстав до задоволення касаційної скарги й скасування оскаржуваних судових рішень із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, не встановлено.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Татунця В.В. залишити без задоволення.

Вирок Шацького районного суду Волинської області від 18 січня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у кримінальному провадженні стосовно засудженої ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів Г.Р. Крет Т.В. Шевченко