753/3458/18 Про таємне викрадення чужого майна та замах на таємне викрадення чужого майна, скоєне неодноразово з корисливих мотивів - 19.09.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Галича О.М. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100020010565,

стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник Галич О.М. у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про зміну судових рішень стосовно засудженого ОСОБА_1 в частині призначеного покарання із звільненням від його відбування з випробуванням. Вважає виправлення засудженого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства можливим, а неповне врахування даних про його особу призвело до неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень статей 75, 76 КК України.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки;

- ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців;

- ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки;

- ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців;

- ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7 000 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 166, 67 грн, моральної - 2 000 грн.

Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва задоволено, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - частково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року стосовно засудженого ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінено. Прийнято рішення вважати його засудженим за:

- ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки;

- ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців;

- ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці;

- ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

У решті вирок суду залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

ОСОБА_1 . за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження ) 30 вересня 2017 року приблизно о 00 год. 13 хв., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_9, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення вирішив викрасти чуже майно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження) 30 вересня 2017 року приблизно о 01 год. 00 хв. піднялись на 15 поверх буд. АДРЕСА_9, та впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу викрали велосипед, що знаходився в загальному коридорі вартістю 15 876 грн, та належить ОСОБА_4 .

У подальшому безперешкодно вийшли з під`їзду будинку разом з викраденим майном, розпорядились яким на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 20 жовтня 2017 року приблизно о 02 год. 00 хв., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись на 16 поверсі буд. АДРЕСА_1, підійшов до вхідних дверей обладнаного для тимчасового зберігання речей та матеріальних цінностей підсобного приміщення, впевнившись та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, відкрив вхідні двері до комори, звідки шляхом вільного доступу викрав велосипед вартістю 4 425 грн. Після чого, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 4 425 грн.

Крім того, ОСОБА_1 24 жовтня 2017 року приблизно о 11 год. 05 хв., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись на 16 поверсі буд. АДРЕСА_1, підійшов до вхідних дверей обладнаного для тимчасового зберігання речей та матеріальних цінностей підсобного приміщення, впевнившись та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, відкрив вхідні двері до комори, звідки шляхом вільного доступу викрав велосипед вартістю 2 099,77 грн.

Після цього ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, тримаючи в руках викрадений ним велосипед, за допомогою ліфта зійшов на перший поверх та направився в напрямку виходу з під`їзду, тим самим виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак розпорядитися майном на власний розсуд не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки біля дверей виходу з під`їзду ОСОБА_1 був виявлений потерпілою ОСОБА_5 .

Крім того, ОСОБА_1 16 березня 2018 року приблизно о 10 год. 00 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 під`їзді зайшов до зазначеного будинку, піднявшись на 10 поверх, підійшов до підсобного приміщення та маючи на меті повторне, таємне заволодіння чужим майном поєднане з проникненням в інше приміщення, маючи при собі заздалегідь приготовлений предмет для відкриття дверей, а саме молоток, шляхом застосування зусиль проник до підсобного приміщення, звідки викрав належне ОСОБА_6 майно, а саме: швейну ручну машинку вартістю 530 грн, жорсткий диск на 500 Gb вартістю 460 грн, компакт-диски, що матеріальної цінності для потерпілого не становлять.

Він же, виконавши дії, направлені на заволодіння чужим майном, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, поклав викрадені речі в пакет, який мав при собі, зійшов на перший поверх зазначеного будинку, але довести свій злочинний умисел до кінця не зміг, оскільки був зупинений консьєржем.

Отже, ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив закінчений замах на повторне, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що належить ОСОБА_7, чим міг спричинити останньому матеріального збитку на загальну суму 990 грн.

Крім того, ОСОБА_1 02 червня 2018 року приблизно о 03 год. 06 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_5, маючи умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, підійшов до зазначеного будинку, а саме під`їзду №1, де шляхом вільного доступу проник до підсобного приміщення на восьмому поверсі, двері якого обладнані врізаним замком, реалізуючи свій злочинний умисел, та переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 викрав велосипед вартістю 2 166,67 грн, що належить ОСОБА_3 .

В подальшому з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 2166,67 грн.

Крім того, ОСОБА_1 04 червня 2018 року приблизно о 00 год. 07 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, маючи умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, підійшов до зазначеного будинку, а саме під`їзду №1, де шляхом вільного доступу проник до підсобного приміщення на третьому поверсі, двері якого обладнані врізним замком.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 шляхом вільного доступу проник до підсобного приміщення вказаного будинку, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, викрав велосипед вартістю 7 257 грн, що належить ОСОБА_2 .

В подальшому з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 7 257 грн.

Крім того, ОСОБА_1 20 червня 2018 року приблизно о 20 год. 50 хв., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_10, визначивши вчинення таємного викрадення чужого майна як джерело для отримання коштів та матеріальних благ, вирішив повторно здійснити крадіжку, для чого об`єктом вчинення злочину обрав майно, яке належить ОСОБА_8, що знаходиться в дерев`яній шафі (сховище), двері якого обладнані замком, на сьомому поверсі загального коридору за вказаною адресою, де реалізуючи свій злочинний умисел та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, з метою обернення чужого майна на свою користь та особистого збагачення, діючи умисно, підійшов до дерев`яної шафи та шляхом пошкодження навісного замка, проник до вказаного сховища, звідки приблизно о 20 год. 55 хв. викрав майно, що належать потерпілому ОСОБА_8 .

Отже, ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив повторно таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, що належить ОСОБА_8, чим спричинив матеріальної шкоди останньому на загальну суму 3 937,01 грн.

Однак, виконавши усі дії, що вважав необхідними для доведення злочину до кінця, довести злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки поблизу під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_10 був затриманий працівниками поліції.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні касаційного суду заперечувала проти доводів, викладених у касаційній скарзі захисника, просила судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України (2341-14)

4.1.1 Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Частина 1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.2.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.2.2 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного розгляду

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України, як і кваліфікація дій за вказаним законом у касаційній скарзі не оспорюються.

Розгляд касаційної скарги Суд здійснює в частині дотримання судами правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

5.1 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання

Доводи, наведені у касаційній скарзі захисника, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу внаслідок суворості, Суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Суд першої інстанції, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, призначив покарання за кожен із вчинених ОСОБА_1 злочинів у межах, установлених у санкціях статей Особливої частини КК України (2341-14) , відповідно до положень Загальної частини КК України (2341-14) , та врахувавши повною мірою ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1, згідно з положеннями ст. 12 КК України, вчинив середньої тяжкості та тяжкі злочини, є особою раніше не судимою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, негативно характеризується, під час досудового розслідування і судового розгляду вину у вчинених злочинах визнавав повністю, щиро розкаявся.

Щире каяття обвинуваченого визнано судом як обставина, яка пом'якшує покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не було встановлено.

З огляду на викладене, врахувавши вказані обставини в їх сукупності, позицію сторони обвинувачення та потерпілих, кількість епізодів злочинної діяльності, суд першої інстанції призначив покарання за кожен з вчинених злочинів, у тому числі й за тяжкий, фактично в мінімальних межах, передбачених санкціями відповідних статей. Остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено судом із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Рішення суду щодо незастосування до ОСОБА_1 . положень ст. 75 КК України є достатньо вмотивованим, з урахуванням вчиненого та даних про його особу, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Отже, призначене ОСОБА_1 покарання за вчинені ним злочини, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав стверджувати, що судом першої інстанції призначено покарання невідповідне тяжкості вчинених злочинів та даним про особу внаслідок суворості, Суд не вбачає.

Не вбачає Суд й підстав вважати ухвалу суду апеляційної інстанції незаконною, невмотивованою, та такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, як про це зазначено в касаційній скарзі захисника.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала містить належне мотивування прийнятого рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого щодо можливості застосування при призначенні йому покарання положень ст. 69 КК України.

Дані про особу винного, наведені захисником у касаційній скарзі, зокрема те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, визнав вину та розкаявся, не перебуває на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, вже були враховані судом першої інстанції при призначенні йому мінімального покарання за відповідними санкціями статей.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 має намір у повному обсязі відшкодувати потерпілим матеріальні збитки, завдані злочинами, не є достатньою та безумовною підставою застосування стосовно нього звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є правом суду та не має обов`язкового характеру, навіть у разі призначення покарання у виді позбавлення волі, що не перевищує п`яти років [4.1.1].

Неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність не встановлено, вид та розмір покарання, призначеного ОСОБА_1, відповідає загальним засадам призначення покарання, зокрема тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу, тому підстави до задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Галича О.М. залишити без задоволення.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у кримінальному провадженні стосовно засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни.