490/10752/17 Про повернення апеляційної скарги з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення - 18.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заявника ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 грудня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ухвалою від 03 грудня 2018 року відмовив у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на відмову у відкритті кримінального провадження, яка згідно з матеріалами судової справи №490/10752/17 за змістом є скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Миколаївський апеляційний суд ухвалоювід 13 червня 2019 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу слідчого судді, оскільки скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, питання про поновлення цього строку не було порушено та доказів на підтвердження отримання копії судового рішення лише 06 червня 2019 року не надано.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 . просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що суд, повернувши його апеляційну скаргу, незаконно відмовив у праві на оскарження судового рішення.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційну скаргу суд повернув безпідставно. Вважає, що строку апеляційного оскарження не порушено, оскільки в цьому випадку він має обчислюватися з наступного дня після отримання ухвали слідчого судді - з 07 червня 2019 року, а скаргу подано 08 червня 2019рокучерез відділення поштового зв`язку.

Стверджує, що даний факт було зазначено в апеляційній скарзі, однак не надано копії конверта на підтвердження отримання ухвали слідчого судді від 03 грудня 2018року.

Позиції учасників судового провадження

ОСОБА_1 у касаційній скарзі та в письмовому клопотанні, що надійшло до Суду 11 вересня 2019 року,просив касаційний розгляд провести без його участі.

У судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, посилаючись на те, що заявником не порушено строку апеляційного оскарження.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За правилами ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону за ч. 1 ст. 412 КПК є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК).

Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів"). Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 ч. 1 статті 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК (4651-17) . Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях не раз констатував, що суди мають уникати надмірного формалізму під час прийняття рішень, зокрема відмовляючи тим самим у доступі до правосуддя. Так, у рішенні у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, зокрема процесуальні заборони й обмеження, з метою запобігання перетворенню судового процесу на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але й реальним.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Таким чином, під час вирішення питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбачених ст. 395 КПК строків, необхідно чітко встановити початок перебігу цих строків та їх закінчення.

При цьому суду необхідно враховувати положення статей 115, 116 КПК, які регулюють порядок обчислення процесуальних строків.

Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Ці законодавчі приписи суддя апеляційного суду залишив поза увагою.

Повертаючи апеляційну скаргу, суддя апеляційного суду в ухвалі зазначив, що скаргу подано 12 червня 2019 року, тобто з пропуском встановленого законом строку та без порушення питання про поновлення цього строку. Крім того, в ухвалі вказав, що ОСОБА_1 не надав належних доказів того, що копію ухвали слідчого судді від 03 грудня 2018 року він отримав 06 червня 2019 року.

Такий висновок не підтверджено матеріалами провадження. Суддя дійшов необґрунтованого висновку, що скаргу подано поза межами строку на апеляційне оскарження, не з`ясувавши можливості ухвалення судового рішення без виклику особи, а також надходження апеляційної скарги поштою.

Так, зі змісту матеріалів судової справи (№ 490/10752/17) вбачається, що 03 грудня 2018 року слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєвапостановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на відмову у відкритті кримінального провадження, що за своїм змістом є скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.Зазначене рішення постановлено без виклику особи, яка її оскаржує.

Тобто, у цьому випадку початок строку на апеляційне оскарження обчислюється у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 395 КПК - з дня отримання копії судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, копію ухвали слідчого судді від 03 грудня 2018 року направлено ОСОБА_1 з порушенням ч. 7 ст. 376 КПК, яка передбачає, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. Відомостей про дату її отримання у судовій справі (№ 490/10752/17) немає.

Однак, з долученого до касаційної скарги конверта відправлення Центрального районного суду м. Миколаєва зі штрих-кодовим ідентифікатором № 5402000495874 та відбитком штемпеля Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 05 червня 2019 року вбачається, що ухвала слідчого судді від 03 грудня 2018 року була направлена лише 05 червня 2019 року.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що він отримав копію ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року лише 06 червня 2019 року, є обґрунтованими.

З урахуванням наведеного та положень, передбачених п.3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК останнім днем подачі апеляційної скарги було 11 червня 2019 року.

При цьому в ухвалі апеляційного суду зазначено, що ОСОБА_1 апеляційну скаргу подав 12 червня 2019 року, хоча як убачається з наданих матеріалів судової справи (№490/10752/17), ця скарга від 08 червня 2019 року надійшла поштою до Миколаївського апеляційного суду 12 червня 2019 року за вхідним № 6103/19 (а.с. 12), а не подана ним особисто. Вказане також підтверджено наявним у матеріалах судової справи (№ 490/10752/17) супровідним листом Миколаївського апеляційного суду про направлення копії ухвали від 13 червня 2019 року та апеляційної скарги ОСОБА_1 з додатками, серед переліку яких є конверт (а.с. 20).

Отже, ОСОБА_1, подаючи апеляційну скаргу, не порушив встановленого у п. 4 ч. 3 ст. 395 КПК строку на оскарження судового рішення.

У частині 1 ст. 116 КПК визначено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.

Зважаючи на вищевказане, суддя апеляційного суду на стадії прийняття апеляційної скарги не з`ясував, коли саме ОСОБА_1 отримав копію ухвали слідчого судді від 03 грудня 2018 року та в подальшому направив апеляційну скаргуна вищевказану ухвалу до апеляційного суду, не врахував можливостейподання апеляційної скарги поштою, тобто належним чином не дослідив питання, чи пропустив ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

З огляду на викладене висновок апеляційного суду про подачу скарги з пропуском процесуального строку, на думку колегії, є передчасним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 116, 395, 399 КПК, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

З огляду на наведене касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню, а кримінальне провадження за скаргою - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати наведене, здійснити розгляд відповідно до вимог КПК (4651-17) та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 369, 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргу заявника ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 грудня 2018 року - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 рокупро відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на відмову у відкритті кримінального провадження - скасувати.