Постанова
Іменем України
18 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 164|1135|16-к
провадження № 51-373км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Святської О.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Ковальчука О.С.,
виправданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Рижка Ю.Р. на ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 березня 2019 року в кримінальному провадженні № 42015030000000189 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Маневичі Волинської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Семки Маневицького району Волинської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 07 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 березня 2019 року вирок Маневицького районного суду Волинської області від 07 березня 2017 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за таких обставин.
Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора державного підприємтсва "Поліське лісове господарство" (далі - ДП "Поліське ЛГ") № 99 від 10 червня 2015 року, обов`язки лісничого Розничівського лісництва ДП "Поліське ЛГ" покладено на ОСОБА_1 як на лісничого Куликовицького лісництва ДП "Поліське ЛГ".
У своїй діяльності ОСОБА_1 зобов`язаний керуватися посадовою інструкцією лісничого лісгоспу, затвердженою директором ДП "Поліське ЛГ" ОСОБА_3 14 червня 2011 року, зі змістом якої ОСОБА_1 ознайомлений під розписку.
ОСОБА_1, будучи представником влади, виконуючи обов`язки лісничого Розничівського лісництва ДП "Поліське ЛГ", являючись службовою особою, яка постійно обіймає на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, усупереч вимогам ч. 1 ст. 69, ч. 8 ст. 70 Лісового Кодексу України, пунктів 36-40 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23 травня 2007 року (761-2007-п) , пунктів 2.4, 2.7, 3.1, 3.5, 4.11, 6.1 - 6.4 Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 9 від 21 січня 2013 року, пунктів 1, 5 розділу 1, пунктів 1, 4, 15 - 18, 20, 24 розділу II, пунктів 2,3 розділу "V" Посадової інструкції, в червні 2015 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у с. Розничі Маневицького району Волинської області, не переконавшись у достовірності даних, зазначених в лісорубному квитку серії 02 ЛБК № 474646 від 17 лютого 2015 року, щодо місць розташування 4-го, 7-го, 8-го та 12-го виділів 35-го кварталу Розничівського лісництва ДП "Поліське ЛГ", за відсутності дозволу - лісорубного квитка на спеціальне лісокористування в 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу даного лісництва, дав вказівку майстру лісу цього ж лісництва та лісорубній бригаді розпочинати рубку дерев, яку останні виконали. Впродовж здійснення рубки дерев, зокрема, протягом липня-серпня 2015 року, в 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу даного лісництва в.о. лісничого Розничівського лісництва ДП "Поліське ЛГ" ОСОБА_1, будучи матеріально-відповідальною особою, не здійснив контрольних перевірок правомірності рубок, не забезпечив правил відпуску лісу на пні, правил рубання лісу, хоча в силу своїх посадових обов`язків повинен був і міг це перевірити, що, як наслідок, спричинило збитки ДП "Поліське ЛГ" на загальну суму 2 319 614, 63 грн. Згідно з обвинувальним актом, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків через несумлінне ставлення до них, без лісорубного квитка незаконно зрубано 762 дерева у 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу Розничівського лісництва ДП "Поліське ЛГ", у зв`язку з чим державним інтересам в особі ДП "Поліське ЛГ" завдано збитків на суму 2 319 614, 63 грн., що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів.
ОСОБА_2 досудовим розслідуванням обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за таких обставин.
На підставі п. 23 наказу директора ДП "Поліське ЛГ" № 24 від 14 червня 2011 року ОСОБА_2 призначено на посаду майстра лісу Розничівського лісництва зазначеного підприємства. Відповідно до паспорту обходу № 5 Розничівського лісництва ДП "Поліське ЛГ" квартал 35 Розничівського лісництва загальною площею 81 га перебував у обході ОСОБА_2, про що останній проставив свій підпис у паспорті обходу.
У своїй діяльності ОСОБА_2 зобов`язаний керуватися посадовою інструкцією майстра лісу, затвердженою директором ДП "Поліське ЛГ" ОСОБА_3 . 14 червня 2011 року, зі змістом якої ОСОБА_2 ознайомлений під розписку.
ОСОБА_2, будучи представником влади, перебуваючи на посаді майстра лісу Розничівського лісництва ДП "Поліське ЛГ", являючись службовою особою, яка постійно обіймає на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, усупереч вимогам ч. 1 ст. 69, ч. 8 ст. 70 Лісового Кодексу України, пунктів 36-40 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23 травня 2007 року (761-2007-п) , пунктів 2.4, 2.7, 3.1, 3.5, 4.11, 6.1 - 6.4 Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 9 від 21 січня 2013 року, пунктів 1, 2, 4 розділу 1, пунктів 6, 8, 14, 15, 17 розділу II, пунктів 2, 3 розділу "V" Посадової інструкції, у липні 2015 року на території Маневицького району, точного місця не встановлено, отримав вказівку від ОСОБА_1 провести порубку лісу у виділі 4 кварталу 35 Розничівського лісництва вказаного підприємства, не встановивши на місцевості точне місцезнаходження цього виділу, не перевіривши переважаючий породний склад дерев, не звіривши площу та межі ділянки із площею, зазначеною в лісорубному квитку серії 02 ЛБК № 474646 від 17 лютого 2015 року, місцем розташування 4-го, 7-го, 8-го та 12-го виділів 35-го кварталу Розничівського лісництва ДП "Поліське ЛГ", за відсутності дозволу - лісорубного квитка на спеціальне лісокористування у 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу даного лісництва, дав вказівку штатній лісорубній бригаді розпочинати рубку дерев, яку останні виконали. Впродовж здійснення рубки дерев, зокрема, протягом липня-серпня 2015 року в 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу даного лісництва, майстер лісу ОСОБА_2, будучи матеріально-відповідальною особою, не здійснив контрольних перевірок правомірності рубок, не забезпечив правил відпуску лісу на пні, правил рубання лісу, хоча в силу своїх посадових обов`язків повинен був і міг це перевірити, що, як наслідок, спричинило збитки ДП "Поліське ЛГ" на загальну суму 2 319 614, 63 грн. Таким чином, унаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_2 через несумлінне ставлення до них, без лісорубного квитка незаконно зрубано 762 дерева у 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу Розничівського лісництва ДП "Поліське ЛГ", у зв`язку з чим державним інтересам в особі ДП "Поліське ЛГ" завдано збитків на суму 2 319 614, 63 грн., що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення та уникнення останніми покарання. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК України, відповідно до яких вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді, за відсутності будь-яких мотивів відмовив стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про допит свідків та дослідження письмових доказів, чим порушив принципи змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, що відповідно до статей 94, 412, 438 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить аргументованих відповідей на усі доводи апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
Прокурор Ковальчук О.С. підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити її в повному обсязі, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Виправдані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погодилися з доводами касаційної скарги прокурора та просили її відхилити.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року, якою виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було залишено без змін, Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2018 року зазначив, що зазначена ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, та вказав суду апеляційної інстанції на необхідність при новому розгляді справи перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити законне та обґрунтоване рішення. При цьому Верховним Судом було констатовано, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК України не вирішив питання про прийняття або відхилення заявленого стороною обвинувачення клопотання про повторні допит свідків та дослідження письмових доказів, належним чином не перевірив та не навів переконливих мотивів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора, не зазначив в ухвалі обґрунтованих підстав, через які залишив її без задоволення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не погоджуючись з виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, порушував питання про його скасування у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що, на його думку, призвело до безпідставного виправдання обвинувачених.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор навів конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом, та заявив клопотання про допит свідків та дослідження письмових доказів.
Так, спростовуючи висновки суду першої інстанції про недоведеність наявності в діяннях обвинувачених складу інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в апеляційній скарзі прокурор з посиланням на дані посадових інструкцій лісничого ОСОБА_1 та майстра лісу ОСОБА_2, вимоги Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів, Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах, показання самих обвинувачених, численних свідків та письмові докази стверджував, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2, незважаючи на те, що вони в силу свого службового становища не мали бути присутніми під час виділення лісових ділянок для заготівлі деревини, перед початком здійснення рубки лісу були зобов`язані перевірити відповідність інформації, зазначеної в документації, у тому числі у лісорубному квитку від 17 лютого 2015 року на 4-ий виділ 35-го кварталу, матеріалам відводу, фонду рубок головного користування на 2015 рік, мали реальну можливість це зробити з огляду на їх освітній рівень, професійний досвід та навички тривалої роботи на відповідних посадах ДП "Поліське ЛГ", однак не зробили цього через неналежне виконання покладених на них обов`язків. Також в апеляції прокурор наголошував, що відвід ділянок, які перебувають у планах рубок фонду головного користування, не означає, що на ці ділянки обов`язково будуть видані лісорубні квитки. Водночас останній є єдиною підставою для здійснення рубки лісу. За таких обставин видача лісорубного квитка від 23 грудня 2015 року на 7-ий, 8-ий та 12-ий виділи 35-го кварталу через 5 місяців після фактичної рубки лісу, усупереч вимогам Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів щодо строків і випадків, за яких допускається оформлення лісорубного квитка після початку рубки дерев, є, на переконання прокурора, засобом узаконення зрубаної без відповідного дозволу деревини та корегування відомостей бухгалтерського обліку на підприємстві.
Однак, розглядаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив в ухвалі суть її доводів, проте не перевірив їх з достатньою повнотою і дав на них відповіді без аналізу та оцінки доказів, на які посилався прокурор. При цьому апеляційний суд продублював висновки, викладені у вироку суду першої інстанції, обмежившись формальним переліченням наведених у ньому доказів, показань свідків та документів. Водночас власних висновків не сформулював, аргументованих відповідей на доводи апеляції прокурора не дав, мотивів їх відхилення не навів і свого рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення, а вироку суду першої інстанції без змін в ухвалі належним чином не вмотивував.
Зокрема, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про повторний допит свідків та дослідження письмових доказів, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги про необхідність повторного дослідження доказів через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, формально зазначивши про належне дослідження їх місцевим судом, водночас безпосереднього дослідження доказів не провів, тим самим допустивши упередженість. Натомість, на необхідності перевірки доводів прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та наведенні переконливих мотивів на їх спростування прямо наголошувалося в постанові Верховного Суду від 27 вересня 2018 року.
Так само без аргументованої відповіді залишилися доводи апеляційної скарги прокурора про видачу лісорубного квитка від 23 грудня 2015 року через кілька місяців після фактично проведеної порубки лісу, хоча на необхідності надання оцінки даному факту також акцентувалося у зазначеній постанові Верховного Суду. Спростовуючи доводи прокурора у цій частині, апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що даний лісорубний квиток обвинуваченими не виписувався, вказуючи при цьому на лісорубний квиток від 17 лютого 2015 року, та не мотивуючи, яким чином видача лісорубного квитка не обвинуваченими (хоча прокурор і не вказував на них) доводить законність такої видачі, адже, як наголошується в апеляційній скарзі, у разі, якщо незаконна порубка лісу проведена не була б, даний квиток не видавався би.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України та недотриманням судом апеляційної інстанції вимог ч. 2 ст. 439 цього Кодексу з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення, яке буде відповідати вимогам закону.
З цих підстав Суд ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора Рижка Ю.Р. задовольнити.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 березня 2019 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
С.В. Вус О.В. Святська А.О. Чистик