235/4217/15-к Про таємне викрадення чужого майна - 18.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області Бойко Н. О. на вирок Донецького апеляційного суду від 13 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050690000359, за обвинуваченням

ОСОБА_1, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась у м. Мар`їнка Донецької області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, не працюючої, раніше неодноразово судимої, останнього разу: 16 жовтня 2013 року вироком Мар`їнського районного суду Донецької області за ч. 2 ст. 389 КК, ст. 71 КК до покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць 9 (дев`ять) днів, звільнена 25 листопада 2013 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК та призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням на строк 3 (три) роки, покладені обов`язки згідно ст. 76 КК: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Контроль за виконанням покарання покладено на Мар`їнський РВ КВІ УДПтСУ в Донецькій області.

Вирішено питання щодо долі речового доказу.

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2015 року було засуджено ОСОБА_2, проте кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 травня 2019 року у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Вироком Донецького апеляційного суду від 13 травня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасовано в частині її звільнення на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного покарання.

В решті вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2015 року залишено без змін.

Згідно з вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те що вона у серпні 2014 року разом з ОСОБА_2, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи корисливий мотив, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, повторно, таємно викрала два алюмінієвих бідони, автомобільний акумулятор та пральну машину з території домоволодіння АДРЕСА_2, чим спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 2 109,87 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить вирок Донецького апеляційного суду від 13 травня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор вважає, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог КПК (4651-17) при скасуванні вироку місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК не прийнято рішення про призначення основного покарання.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону зазначає, що суд апеляційної інстанції не призначив покарання ОСОБА_1 .

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Руденко О. П. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412- 414 КПК.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК у касаційному порядку не оскаржуються.

Доводи касаційної скарги щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ч. 2 ст. 420 КПК убачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Статтею 374 КПК встановлено, що вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, обов`язково зазначаються, у тому числі: прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

Із оскаржуваного вироку суду апеляційної інстанції вбачається, що, скасувавши вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного покарання, апеляційний суд не призначив покарання, як того вимагає закон.

Суд апеляційної інстанції при ухваленні вироку грубо порушив вимоги кримінального процесуального закону, ухвалене ним рішення за своїм змістом не відповідає законодавчим приписам, які регламентовані ч. 4 ст. 374 КПК, про те, що у резолютивній частині вироку має бути прописано покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними та остаточна міра покарання, обрана судом. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 листопада 2018 року в справі № 199/5625/17.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.

Законність вироку - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законним може бути лише той вирок, який постановлено при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.

Допущення судом порушень під час складання судового рішення ставить під сумнів законність ухваленого рішення, тому є неприйнятним.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів, допущення зазначеного порушення під час складання судового рішення ставить під сумнів законність ухваленого рішення, тому є неприйнятним. Вирок суду апеляційного суду не можна вважати законними та обґрунтованими, він підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене та здійснити провадження з додержанням вимог закону і ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК.