644/3106/14-к Про порушення Правил дорожнього руху України, скоєне водієм автобуса, який розпочав рух автобуса до повного зачинення дверей, що спричинило смерть потерпілої - 18.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Карелова К. Ю. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220140000333, за обвинуваченням

ОСОБА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Нижній Бурлук Шевченківського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, працюючого водієм ТОВ "Фрегат-К", раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково і стягнуто з ТОВ "Фрегат - К" розмір матеріальної шкоди 3 950 грн., моральної шкоди - 100 000 грн. на її користь, а всього стягнуто 103 950 грн.

Стягнуто з ТОВ "Фрегат - К" на користь Державної судової адміністрації України судовий збір за цивільним позовом у загальному розмірі 1 409 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 9 656 грн. 40 коп.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2019 року апеляційна скарга захисника Карелова К. Ю. на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 залишена без руху.

14 березня 2019 року Харківський апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2019 року повернув зазначену апеляційну скаргу захисника Карелова К. Ю. щодо ОСОБА_1 .

Згідно з вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те що він 28 листопада 2012 року близько 7 години керуючи технічно справним автобусом "Рута", реєстраційний номер НОМЕР_1 порушив вимоги п. п. 10.1 та 21.4 Правил дорожнього руху України, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав рух до повного зачинення дверей, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_3 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Захисник вважає що судом апеляційної інстанції в порушення вимог КПК (4651-17) повернуто його апеляційну скаргу в новій редакції, оскільки суд здійснив аналіз доводів апеляційної скарги, а не перевірив її на відповідність ст. 396 КПК, що суперечить ст. 398 КПК.

У касаційній скарзі захисник Карелов К. Ю., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону зазначає, що суд апеляційної інстанції надмірно формально прийшов до вирішення питання про повернення його апеляційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Руденко О. П. вважала касаційну скаргу захисника Карелова К. Ю. необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.

Мотиви Суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412- 414 КПК.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 399 КПК підставами для залишення апеляційної скарги без руху може бути лише невиконання вимог, визначених у статті 396 КПК. Перелік цих вимог розширеному тлумаченню не підлягає.

При встановленні, чи виконала особа, яка подає скаргу, вимоги ст. 396 КПК, апеляційний суд має враховувати вимоги статей 22 та 26 КПК, які передбачають, що у кримінальному процесі функції сторони та суду є несумісними, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, а суд вирішує лише питання, винесені на його розгляд сторонами. Виходячи з цих положень той факт, що сторона не зазначила у своїй скарзі певних вимог та доводів, не може вважатися недоліком апеляційної скарги відповідно до вимог статей 396 та 399 КПК.

При визначенні апеляційним судом того, чи зазначила особа, яка подає апеляційну скаргу, "вимоги" та "їх обґрунтування", суд на стадії відкриття провадження не може проводити аналіз цих вимог та їх обґрунтування в аспекті переконливості та/або обґрунтованості.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху і про повернення такої скарги є взаємопов`язаними: повернення апеляційної скарги залежить від висновків суду про те, чи усунуто недоліки скарги, зазначені у попередній ухвалі. Тому для визначення, чи є ухвала про повернення апеляційної скарги законною та обґрунтованою, колегія суддів має проаналізувати також законність та обґрунтованість ухвали суду про залишення скарги без руху.

Апеляційний суд в ухвалі від 14 січня 2019 року про залишення скарги без руху послався на те, що захисник у резолютивній частині апеляційної скарги просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник не навів жодної з обставин, що відповідно до ст. 415 КПК є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Захисник Карелов К. Ю. 11 березня 2019 року направив апеляційну скаргу в новій редакції, в якій ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення нового виправдувального вироку стосовно ОСОБА_1 .

В ухвалі від 14 березня 2019 року про повернення апеляційної скарги апеляційний суд розглянув доводи апеляційної скарги захисника Карелова К. Ю. в новій редакції, в якій ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення нового виправдувального вироку стосовно ОСОБА_1, визнавши їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а саме не відповідають положенням ст. 420 КПК, якою встановлений вичерпний перелік умов, за яких суд апеляційної інстанції скасовує вирок повністю чи частково та ухвалює новий вирок, до яких не відноситься скасування вироку у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Питання про те, чи підлягає задоволенню вимога, що міститься у скарзі, і, якщо суд погодиться з доводами у скарзі повністю або частково, то яке рішення має прийняти суд для усунення порушень, допущених судом першої інстанції, мають вирішуватися не на стадії відкриття апеляційного провадження, а за результатами апеляційного розгляду. Таким чином, незгода суду з доводом в апеляційній скарзі не може вважатися недоліком скарги і бути підставою для її залишення без руху та повернення.

Рішення апелянта про те, які саме питання ставити перед судом, відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, передбачених ст. 407 КПК, може тлумачитись як недолік апеляційної скарги лише у випадку невідповідності повноваженням суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги.

У первинній апеляційній скарзі захисник у резолютивній частині апеляційної скарги просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, що відповідає п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК. Висновок суду апеляційної інстанції що захисник не навів жодної з обставин, що відповідно до ст. 415 КПК є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, а також вимога про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення нового виправдувального вироку у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, свідчить про надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, оскільки застосовані судом обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини суворе тлумачення національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду. Рівень доступу до суду, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Під час застосування процесуальних правил потрібно уникати зайвого формалізму, що може стати на перешкоді справедливості судового розгляду ("Валчлі проти Франції", 29). Занадто суворе дотримання процесуального правила може становити загрозу самій суті права на доступ до суду ("Лабергер проти Франції", 23), зокрема з огляду на важливість апеляційного оскарження.

На підставі викладеного Суд вважає, що ухвала про повернення апеляційної скарги захиснику підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.