547/1046/17 Про умисне вбивство - 17.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Грущенка С. Г. на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170320000292 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Вільне Семенівського району Полтавської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2018 року ОСОБА_1 в изнано винуватою і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

05 серпня 2017 року приблизно о 02:00 між ОСОБА_1, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, та її співмешканцем ОСОБА_3 на території подвір`я за місцем їхнього спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2, виникла суперечка. В ході цієї суперечки, яка раптово виникла з неприязних відносин, ОСОБА_1 схопила кухонний ніж, який знаходився на столі, що стояв на подвір`ї. Вибігаючи з двору вказаного вище домогосподарства на вулицю Молодіжна, ОСОБА_1 умисно з метою заподіяння смерті, нанесла в ліву частину грудної клітини спереду, зверху вниз, один удар ножем ОСОБА_3, який в цей час кинув в її бік молот. Після нанесення ножового поранення ОСОБА_1 побігла далі по вулиці тримаючи ніж в руці, а ОСОБА_3 повернувшись, дійшов до вхідних дверей свого будинку де і настала смерть останнього.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Грущенко С. Г. стверджує, що дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані неправильно, оскільки вбивство ОСОБА_3 засуджена вчинила в стані сильного душевного хвилювання, викликаного протизаконним насильством з боку потерпілого. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_1 та захисник Грущенко С. Г. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор Дерун А. І. висловив доводи, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та кваліфікацію її дій за цією нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у вироку наведено докладні мотиви.

Так, стороною захисту не заперечується та обставина, що ОСОБА_1 убила ОСОБА_3 нанісши удар ножем в ліву частину грудної клітки.

З показань ОСОБА_1 вбачається, що вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння та вибігла з будинку внаслідок сварки з ОСОБА_3, який також перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, гнався за нею, і вибігши, схватив металевий молот. При цьому ОСОБА_1 спочатку побігла за хату і зі столу взяла кухонний ніж, а потім побігла до вхідної хвіртки. Там, побачивши як ОСОБА_3 кидає в неї молот, вдарила потерпілого ножем, але не пам`ятає точно як саме і куди, оскільки була в нетверезому стані.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_5 зазначив, що нанесення тілесного ушкодження ОСОБА_3 внаслідок якого наступила смерть останнього було з достатньою силою, яке не могло бути завдано в стані самозахисту, про що свідчить глибина раневого каналу 16,5 см та його направлення зверху вниз та дещо справа наліво.

Під час слідчого експерименту 09 серпня 2017 року ОСОБА_1, відтворюючи обставини вчиненого нею злочину, показала, що під час нанесення удару вона та потерпілий ОСОБА_3 знаходились по різні боки хвіртки.

Ці обставини також підтверджені даними, встановленими із показань свідків, аналізу сукупності перевірених судом зібраних у ході досудового розслідування письмових доказів, у тому числі протоколів огляду місця події, висновків судових експертиз щодо характеру виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, судово-психологічної експертизи та інших детально наведених у вироку доказах.

Статтею 116 КК України (у редакції на момент вчинення злочину) передбачено відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

За змістом ст. 116 КК України суб`єктивна сторона вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеною статтею є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб. Під систематичним знущанням слід розуміти особливо цинічне глузування, тривале кепкування над особою, образу дією чи словом, що мають багаторазовий (три і більше епізодів) характер. Воно може, зокрема, проявлятися у фізичному насильстві (завданні численних ударів, штовханні, заподіянні ран гострими предметами), безжалісному, грубому поводженні з потерпілим, що завдає йому фізичних та психічних страждань (позбавлення їжі, води, одягу), принизливому ставленні до потерпілого (постійні образи, цькування, цілеспрямоване висміювання, глум над ним тощо).

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність даних про перебування ОСОБА_1 у стані сильного душевного хвилювання.

Колегія суддів погоджується з цими висновками судів.

Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, потерпілий ОСОБА_3 не завдавав тілесних ушкоджень обвинуваченій ОСОБА_1 та не ображав її, що б могло бути підставою для виникнення у неї особливого емоційного стану, який міг істотно вплинути на її свідомість та поведінку. При цьому ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_3, яка виразилася у киданні молота в бік потерпілої, була завершена з моменту вчинення, та не є продовжуваною у часі.

Одночасно ОСОБА_1 заздалегідь до нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, приготувалася до цього, взявши зі столу ніж.

Окрім того, згідно з висновками комісійної комплексної судово-психіатричної експертизи № 362 від 18 серпня 2017 року на час вчинення злочину ОСОБА_1 не страждала будь-яким хронічним психічним захворюванням і не перебувала у стані тимчасового розладу психічної діяльності. У вказаний період часу ОСОБА_1 могла повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. При дослідженні особистісних особливостей ОСОБА_1 виявляє достатню активність темпу психічних процесів і станів, низьку вразливість, відсутність імпульсивності, емоційну нестійкість, схильність до алкоголізації, які не могли суттєво вплинути на її поведінку на час інкримінованого їй діяння. На час інкримінованого їй діяння ОСОБА_1 не знаходилася в стані фізіологічного афекту (як психологічної підстави сильного душевного хвилювання) або в іншому особливому емоційному стані, який міг істотно вплинути на її свідомість і поведінку у досліджуваній ситуації.

Одночасно суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відповідно до якого висновок указаної експертизи про те, що ОСОБА_1 могла перебувати у стані фізіологічного афекту, за певних умов, є лише припущенням та спростовується встановленими під час судового розгляду обставинами вчиненого кримінального правопорушення.

У касаційній скарзі захисник не наводить обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів цей висновок суду.

За таких обставин підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України, про що захисник зазначає у касаційній скарзі, відсутні.

Призначене засудженій покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а у касаційній скарзі не наведено доводів, які б свідчили про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого нею злочину та даним про її особу внаслідок суворості.