136/1208/17 Про порушення Правил дорожнього руху, втрата керування на слизькій дорозі, допущення виїзду автомобіля на зустрічну смугу руху та допущення його зіткнення із зустрічним автомобілем, внаслідок чого водій останнього отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості - 17.09.2019 Прийняття

2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020200000026, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 3 квітня

2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 95 358 грн

на відшкодування матеріальної шкоди, яка завдана власнику автомобіля

(за виключенням вартості залишку пошкодженого авто), 7923,28 грн витрат

на придбання лікарських засобів та 30 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 192 грн,

а також витрат на придбання лікарських засобів та матеріальної шкоди (пошкодження автомобіля) в розмірі 318,55 грн.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено. В частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування вартості автомобіля вирок скасовано та призначено новий розгляд у порядку цивільного судочинства. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У решті вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 28 січня

2017 року близько 10:50, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-21121

(д.р.з. НОМЕР_1 ), рухаючись із м. Вінниці в напрямку смт Турбів Липовецького району Вінницької області по своїй смузі руху, всупереч вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, не впоравшись із керуванням на слизькій дорозі в с. Приборівка, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки "Opel Astra" (д.р.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритого багатоуламкового внутрішньосуглобового перелому лівої плечової кістки у верхній третині зі зміщенням та підвивихом.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд на порушення вимог статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) належним чином не вмотивував підстав збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з нього на користь потерпілого.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор вважав, що касаційна скарга засудженого

ОСОБА_1 задоволенню не підлягає і просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як видно зі скарги ОСОБА_1, доведеності винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, кваліфікації його дій та призначеного покарання він у скарзі не оспорює.

Доводи засудженого щодо завищеного розміру коштів, стягнутих з нього у рахунок відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 419 КПК при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Проте вказаних вимог ст. 419 КПК апеляційний суд належним чином не дотримався.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, дійшов висновку, що апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 - підлягає задоволенню частково, змінив вирок у частині вирішення цивільного позову і збільшив розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 з 30 000 грн до 100 000 грн, скасував вирок у частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування вартості автомобіля і призначив новий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У пункті 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи.

Критерії, якими суд має керуватися під час визначення розміру моральної шкоди, закріплені у ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 квітня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_2 вказував на те, що внаслідок травм отриманих при ДТП він зазнав фізичних страждань, у зв`язку з чим тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, був прооперований і йому встановлена

третя група інвалідності. Зазначав, що у зв`язку з цим він поніс значні витрати для відновлення здоров`я, а вимушена зміна активного способу життя відобразилась на його емоційному стані. З урахуванням наведених доводів потерпілий просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Визначаючи розмір суми, що підлягала стягненню на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що на його користь слід стягнути 30 000 грн.

Суд апеляційної інстанції, збільшуючи розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2, усупереч вимогам частин 1 і 3 ст. 419 КПК ухвалу в цій частині належним чином не мотивував. Зокрема, суд не навів підстав, на яких він збільшив розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого

ОСОБА_2 з 30 000 грн до 100 000 грн, а вказав ті самі обставини, які було враховано судом першої інстанції. Збільшивши розмір суми, визначеної районним судом, інших мотивів, ніж ті що вже були враховані останнім, апеляційний суд

у своєму рішенні не навів.

За таких обставин ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і не відповідає положенням ст. 419 КПК, її не можна визнати належно мотивованою, обґрунтованою і такою, що відповідає вимогам статті 370 КПК.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань потерпілого, встановлення йому третьої групи інвалідності, порушення звичайного способу і ритму його життя, колегія суддів вважає необхідним ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову змінити, зменшити розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди до 50 000 грн. Саме такий розмір моральної шкоди, на думку колегії суддів, буде відповідати вимогам достатності, розумності та справедливості.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити, зменшити розмір стягнення за цивільним позовом ОСОБА_2 і стягнути на його користь з ОСОБА_1 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.