766/5444/18 Про відкрите викрадення чужої сумки з мобільним телефоном - 17.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12018230020000279, 12018230020000379, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини

За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 27 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 186 КК - на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 4 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 24 січня 2018 року близько 19:30 біля будинку № 207 на вул. Робочій у м. Херсоні вирвав із рук у ОСОБА_2 та відкрито викрав сумку з мобільним телефоном вартістю 1766,67 грн, гаманцем із кредитною карткою, з якої ОСОБА_1 за допомогою своєї знайомої потім зняв 2000 грн.

Він же 05 лютого 2018 року близько 17:45 на території Херсонського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу № 11 (вул. Робоча, 205) в аналогічний спосіб повторно відкрито викрав у ОСОБА_3 сумку вартістю 1400 грн з мобільним телефоном вартістю 1333,33 грн, грошима на суму 200 грн, ключами й документами, а 22 лютого 2018 року близько 20:00 у тому ж місці повторно відкрито викрав у ОСОБА_4 сумку з грошима в сумі 70 грн, документами та банківськими картками.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості. Зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності застосування положень ст. 75 КК до ОСОБА_1, який протягом короткого проміжку часу пограбував трьох жінок. Ураховані ж судом позитивні дані про особу засудженого, на думку прокурора, не можуть бути підставами для звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

У запереченні на касаційну скаргу захисник Морозов В.С. вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити, а захисник та засуджений заперечували проти задоволення скарги прокурора, просили оскаржене судове рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, правильності кваліфікації його дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.

За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцями проживання та роботи, має на утриманні неповнолітню дитину, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Врахував суд і те, що обвинувачений повністю відшкодував потерпілим завдану шкоду, а останні не наполягали на призначенні йому суворого покарання. Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1, суд визнав щире каяття й активне сприяння розкриттю злочинів, а обставиною, що його обтяжує, визнав вчинення злочинів щодо осіб похилого віку.

Врахувавши вищезазначені обставини в сукупності, місцевий суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, тобто максимально можливий.

Із вищезазначеними висновками погодився апеляційний суд, навівши в ухвалі докладні мотиви свого рішення, з чим погоджується також колегія суддів касаційного суду.

У цій конкретній справі колегія суддів також ураховує, що ОСОБА_1 не застосовував насильства до потерпілих та не погрожував його застосувати, з 03 жовтня 2018 року він влаштувався на посаду оператора автоматичних і напівавтоматичних ліній та верстатів у ТОВ "ТД БЛЕСК", позитивно характеризується за цим місцем роботи, про що свідчить додана до заперечення на касаційну скаргу характеристика. Позитивно охарактеризований він і Суворовським районним відділом філії Державна установа "Центр пробації" у Херсонській області, зокрема як такий, що виконує покладені на нього судом обов`язки та за час перебування на обліку не скомпрометував себе.

Отже, висновок судів про можливість застосування положень ст. 75 КК до ОСОБА_1, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є обґрунтованим та вмотивованим, а доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає непереконливими.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.