638/14758/17 Про умисне вбивство - 17.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника Дмітрієвої Л.М. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480003398, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), такої, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищезазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 04:00 7 липня 2017 року та на підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано їй строк попереднього ув`язнення у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою в умисному вбивстві, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони, а саме в тому, що вона 7 липня 2017 року приблизно о 01:00, перебуваючи за місцем свого проживання на кухні квартири АДРЕСА_2, після вживання алкогольних напоїв зі своїм співмешканцем ОСОБА_2, з яким в подальшому раптово на ґрунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 завдав ОСОБА_1 декілька ударів в область голови, кінцівок, загалом не менше 8-ми, та один удар сковорідкою по голові обвинуваченої, внаслідок чого ОСОБА_1 відштовхнула ОСОБА_2, а той в свою чергу, схопив її за волосся та, тримаючи однією рукою за волосся, другою намагався завдати ще один удар сковорідкою по голові обвинуваченої, яка, намагаючись захистити себе від нападу ОСОБА_2, перевищуючи межі необхідної оборони, будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, тримаючи в правій руці кухонний ніж, нанесла ОСОБА_2 один удар навідмаш у шию з лівого боку, чим заподіяла останньому згідно з висновком судово-медичної експертизи від 10 серпня 2017 року № 1850-ДМ/17 колото-різане поранення шиї. В результаті отриманого тілесного ушкодження, що ускладнилося масивною зовнішньою кровотечею з подальшим розвитком гострої крововтрати, ОСОБА_2 впав на підлогу та через декілька хвилин помер на місці.

Апеляційний суд вироком від 29 жовтня 2018 року скасував вирок місцевого суду, визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначив їй покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк покарання ОСОБА_1 апеляційний суд ухвалив обчислювати із 7 липня 2017 року.

У решті вирок місцевого суду апеляційний суд залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м`якість, за змістом скарги, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК є явно несправедливим через м`якість, оскільки апеляційний суд при застосуванні цих норм закону не повною мірою врахував обставину, що обтяжує покарання, - вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, тим самим неправильно оцінив обставини, що істотно знижують суспільну небезпеку засудженої.

У доповненнях до касаційної скарги прокурор указує на те, що апеляційний суд при ухваленні вироку всупереч ст. 374 КПК не виклав формулювання обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК, визнане доведеним, тоді як зазначив формулювання її обвинувачення за ст. 118 КК, за якою її засудив місцевий суд. При цьому у вироку апеляційного суду міститься посилання на встановлені місцевим судом обставини кримінального провадження й відсутні ті, які безпосередньо досліджувалися судом апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, також просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду та ухвалюючи новий у частині перекваліфікації дій ОСОБА_1 зі ст. 118 КК на ч. 1 ст. 115 КК, усупереч ст. 23 КПК дав доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, переоцінив їх без здійснення безпосереднього дослідження. Зокрема, не допитав свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в суді першої інстанції свідчили на користь обвинуваченої, не врахував наявності у матеріалах кримінального провадження висновку судово-медичної експертизи від 13 липня 2017 року№ 4485-ая/17, відповідно до якого у ОСОБА_1 були синці на обличчі, тулубі та кінцівках, характер та локалізація яких не є типовими для самозавдання.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджена підтримали подану касаційну скаргу і частково підтримали касаційну скаргу прокурора.

Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора та частково підтримав касаційну скаргу захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У мотивувальній частині обвинувального вироку згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374, ст. 420 КПК мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини й мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Доводи прокурора про те, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 420 КПК, є обґрунтованими.

Як убачається зі змісту вироку, апеляційний суд не навів фабули обвинувачення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, визнаного судом доведеним з встановленням часу, місця, способу, інших обставин вчинення кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення злочину, а лише дав оцінку фактичним обставинам, визнаних доведеними місцевим судом.

Це порушення кримінального процесуального закону відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотним, тому вирок апеляційного суду підлягає безумовному скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.

Крім того, у вироку апеляційного суду не наведено пояснень ОСОБА_1, наданих останньою в суді апеляційної інстанції, про вчинення нею злочину, передбаченого ст. 118 КК, які відповідно не спростовано поза розумним сумнівом конкретними доказами, що свідчить про невмотивованість цього рішення, а тому висновки апеляційного суду про вчинення нею умисного вбивства є передчасними.

Апеляційний суд навів вибірково показання свідків, допитаних у суді першої інстанції без зазначення обставин, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, що свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог статей 84, 95 КПК.

Наведені порушення вимог КПК (4651-17) , допущені апеляційним судом, є істотними, вони перешкодили цьому суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення і які в свою чергу позбавляють можливості колегію суддів касаційного суду зробити висновок про правильність юридичної оцінки дій ОСОБА_1 та призначеного покарання.

За таких обставин касаційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам статей 370, 374 КПК.

Беручи до уваги те, що вирок суду апеляційної інстанції, за яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, підлягає скасуванню з наведених вище підстав, а покарання, призначене судом першої інстанції за ст. 118 КК, ОСОБА_1 фактично вже відбула, Верховний Суд не знаходить підстав для подальшого її тримання під вартою, у зв`язку з чим її слід звільнити з-під варти.