Постанова
Іменем України
17 вересня 2019 року
м. Київ
судова справа № 756/5148/18
провадження № 51-860км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Ткачук Г. В.,
захисника Стороняка В. Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100050001717, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Світлого Калінінградської області Російської Федерації, зареєстрованого
у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Оболонського районного суду м. Києва
від 15 листопада 2013 року за ч. 2 ст. 186 КК України та на підставі
ст. 71 вказаного Кодексу за сукупністю вироків - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців, звільненого 22 лютого
2017 року умовно-достроково на невідбутий термін 10 місяців 22 дні,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 20 квітня по 18 червня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Початок строку відбування покарання постановлено обчислювати з 18 червня 2018 року.
Київський апеляційний суд ухвалою від 05 грудня 2018 року залишено без зміни зазначений вирок щодо ОСОБА_1 .
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 18 лютого 2018 року приблизно о 20:10 у салоні трамвая № 12 на зупинці міського транспорту "вулиця Лугова" у м. Києві, скориставшись тим, що внаслідок спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_2 заснув, таємно викрав належне останньому майно на загальну суму 10 300 грн, чим завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції всупереч ч. 1 ст. 324, п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України провів судовий розгляд кримінального провадження на стадії останнього слова обвинуваченого ОСОБА_1 без участі прокурора. Крім того, прокурор зазначає про те, що суд першої інстанції всупереч положенням ст. 342 цього Кодексу щодо порядку відкриття судового засідання 18 червня 2018 року не з`ясовував питання щодо явки учасників судового провадження, зокрема щодо факту неявки прокурора в судове засідання. Також прокурор зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор вважала, що касаційна скарга є обґрунтованою, та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
Що стосується доводів прокурора про незаконність оскаржуваних судових рішень у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а саме ч. 1 ст. 324, ст. 342 та п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 318 цього Кодексу судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за обов`язкової участю сторін кримінального провадження, крім як у випадках, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 324 КПК України в разі, якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов`язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду. В разі ж, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд повинен з`ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд
06 червня 2018 року було проведено в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, за участю прокурора Павловської О. А., в тому числі й у судових дебатах, та оголошено перерву перед наданням обвинуваченому останнього слова до 12 червня 2018 року, що підтверджується журналом судового засідання від 06 червня 2018 року (а.п. 65-70).
Згідно з довідкою секретаря судового засідання кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 12 червня 2018 року знято зі складу у зв`язку із зайнятістю судді Шестаковської Л. П. в розгляді іншого кримінального провадження та відкладено розгляд указаного кримінального провадження до 18 червня
2018 року, про прокурору було повідомлено в установленому законом порядку, що підтверджується повідомленням у матеріалах кримінального провадження (а.п. 71, 73).
Однак з огляду на те, що прокурор у вказане судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, про що свідчать матеріали кримінального провадження, суд першої інстанції з урахуванням вимог кримінального процесуального закону 18 червня 2018 року продовжив судовий розгляд щодо ОСОБА_1 за відсутності прокурора, під час якого згідно з журналом судового засідання надав обвинуваченому останнє слово.
Зважаючи на те, що прокурор виконував свою процесуальну функцію протягом майже всього судового розгляду, його відсутність у суді під час останнього судового засідання, де обвинуваченому було надано останнє слово, не можна вважати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки це жодним чином не могло вплинути і не вплинуло на правильність, законність та обґрунтованість судового рішення, доводів на спростування чого не містить і касаційна скарга прокурора.
Крім того, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у касаційній скарзі доводи прокурора за своїм змістом аналогічні доводам в апеляційній скарзі прокурора і на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,
колегія суддів не встановила.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
С. С. Слинько С. І. Кравченко Л. Ю. Кишакевич