1620/1429/2012 Про визнання особи невинуватим та виправдання за ст. 121 КК у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину - 16.09.2019 Прийняття

Суддя Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду Яковлєва С. В., розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Миргородського міськрайонного суду від 16 листопада 2012 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2019 року щодо ОСОБА_2,

За вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2012 року визнано невинуватим та виправдано за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КК у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 7 755, 67 грн матеріальної шкоди та 200 000 грн моральної шкоди та цивільний позов Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Миргородського районного фінансового відділу про стягнення з ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3 в сумі 625, 95 грн та ОСОБА_4 в сумі 990,88 грн, залишено без розгляду.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_2 - скасовано.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про перегляд зазначених судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися ст. ст. 370 - 372 цього ж Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу,зокрема наведені у скарзі доводи й прохання мають бути конкретними та узгоджуватися між собою.

Проте, у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_1 всупереч цим вимогам процесуального закону не міститься обґрунтування необхідності скасування оскаржуваних судових рішень на підставах, передбачених ст. 398 КПК 1960 року, з огляду на положення статей 370-372 цього Кодексу.

При цьому ОСОБА_1 посилається на неповноту й однобічність судового розгляду справи, а також оспорює фактичні обставини справи, що відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року не може бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.

Також, у порушення приписів ст. 387 КПК 1960 року до касаційної скарги не долучено завірених належним чином копій оскаржуваних судових рішень, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173, тобто судове рішення повинно бути прошнуровано та скріплено печаткою суду із зазначенням кількості зшитих аркушів.

Ці порушення перешкоджають вирішенню питання про витребування кримінальної справи.

У зв`язку з цим справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку лише за умови усунення недоліків і повторного звернення до суду касаційної інстанції у межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або протягом місяця з дня отримання даної постанови.

Керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17)

постановив:

Відмовити потерпілому ОСОБА_1 у витребуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 для перевірки в касаційному порядку.