ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 714/476/18
провадження № 51-1247 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Ткачук Г.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2018 року стосовно
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженки та жительки
АДРЕСА_1,
обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою у тому, що вона 23 серпня 2017 року, знаходячись на території господарства ОСОБА_1 у с. Тернавка Герцаївського району Чернівецької області, під час словесного конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно нанесла потерпілій удар палицею з полімерного матеріалу по голові, спричинивши останній легких тілесних ушкоджень.
Чернівецький апеляційний суд 29 січня 2019 року за апеляційною скаргою захисника скасував вищезазначене судове рішення, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 - закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України через невстановлення достатніх доказів для доведення її винуватості в суді й вичерпання можливостей їх отримання.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, безпосередньо не дослідивши доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, дав їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, при цьому дійшов хибного висновку про необхідність закриття кримінального провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді й вичерпання можливостей їх отримання та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Крім того, посилається на те, що матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Потерпіла ОСОБА_1 у касаційній скарзі, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На касаційну скаргу прокурора захисник Шеремета І.С. в інтересах ОСОБА_2 подав письмове заперечення, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційні скарги, просив їх задовольнити та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
За змістом ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Частинами 1, 2 ст. 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Проте суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону та постановив ухвалу, яка не відповідає його вимогам.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції на підставі зібраних та перевірених у судовому порядку доказів дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначив відповідне покарання.
Не погоджуючись із вказаним вироком, захисник Шеремета І.С. подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема, ставив питання про закриття кримінального провадження стосовно його підзахисної через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 і вичерпання можливості їх отримання.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за вказаною апеляційною скаргою, дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника, скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді й вичерпання можливості їх отримання. При цьому наявні у провадженні докази безпосередньо під час апеляційного розгляду не досліджував.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України № 5-249 кс 15 від 21 січня 2016 року, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими; якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі.
З огляду на вкладене, Суд уважає, що судом апеляційної інстанції не дотримано принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки він не вправі був дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного провадження.
Тому Суд уважає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене та з дотриманням положень глави 31 КПК України (4651-17) ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2019 року стосовно ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Н.О. Марчук В.К. Маринич В.П. Огурецький