753/14127/16-к Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я - 12.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Шпаківської І.В. на вирок Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України та виправдано у зв`язку з наявністю підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

27 грудня 2018 року Київський апеляційний суд за апеляційними скаргами прокурора, потерпілого та представника потерпілого скасував вищезазначене рішення та ухвалив новий вирок, яким:

- засудив ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн;

- на підставі статей 12, 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнив ОСОБА_1 від покарання у зв`язку з закінченням строків давності;

- цивільний позов ОСОБА_2 задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_1 на користь потерпілого 22 708 грн 53 коп на відшкодування матеріальної шкоди, 25 000 грн - моральної шкоди, 6 000 грн - витрат на оплату допомоги адвоката.

За вироком суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 01 червня 2015 року, керуючи автомобілем "Ренж Ровер", державний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. А.Ахматової та просп. Григоренка у м. Києві, через виникле на дорозі непорозуміння з водієм автомобіля "Шкода Фабіа", держаний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, яке переросло у словесний конфлікт, а згодом в обопільну бійку, наніс останньому удари кулаками по тілу та двічі кинув у бік потерпілого, який повертався до свого транспортного засобу, камені, які влучили в спину та голову останньому, спричинивши тим самим ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із вироком апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 розпочато та розслідувалось без заяви потерпілого, що є порушенням КПК України (4651-17) . Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимоги ч. 6 ст. 376 КПК України, оскільки не вручив обвинуваченому копію вироку, та неправильно розв`язав цивільний позов потерпілого. Крім того, зазначає про те, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

На касаційну скаргу захисника Шпаківської І.В. представник потерпілого - адвокат Гордієнко О.В. подав письмове заперечення, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор, потерпілий та його представник заперечили проти поданої касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги захисника про незаконність порушення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення стосовно ОСОБА_1 не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Положенням ст. 478 КПК України визначено, що потерпілий має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

За змістом ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюється на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 розпочато слідчими за заявою про вчинення злочину, поданою 02 червня 2015 року матір`ю потерпілого - ОСОБА_3 через неможливість особистого звернення ОСОБА_2 за станом здоров`я. Надалі потерпілий ОСОБА_2 04 червня 2015 року подав заяву про вчинення злочину та 08 червня 2015 року - при визнання його потерпілим.

Тобто вимоги ст. 477 КПК України у даному кримінальному провадженні були дотримані під час досудового розслідування.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України (4651-17) , і при цьому застосовуються норми ЦПК (1618-15) України.

Положенням ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положенням п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За матеріалами кримінального провадження потерпілий ОСОБА_2 до початку судового розгляду в порядку, передбаченому ст. 128 КПК України, подав цивільний позов до ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції, як убачається з мотивувальної частини вироку, задовольняючи частково цивільний позов потерпілого про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_1, виходив із конкретних обставин провадження, в тому числі засад розумності, виваженості та справедливості, розмір відповідає ступеню завданих ОСОБА_2 матеріальних та моральних збитків, зокрема, з урахуванням доказів про понесення останнім матеріальних витрат, а також його фізичних страждань.

Суд уважає, що при розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції було дотримано вимог статей 22, 23, 1166 ЦК України, статей 127- 129 КПК України, а рішення в цій частині є обґрунтованим.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

Разом із тим, Суд погоджується з доводами скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення положень ч. 6 ст. 376 КПК України, не вручивши обвинуваченому копії вироку, проте з огляду на встановлені обставини, воно не є тим істотним порушенням, яке в розумінні ст. 412 цього Кодексу перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Більш того, ця обставина не перешкодила стороні захисту реалізувати своє право на касаційне оскарження судового рішення.

Ураховуючи вищезазначене, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Шпаківської І.В. залишити без задоволення, а вирок Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.