360/1366/18 Про порушення Правил дорожнього руху, незупинення перед пішохідним переходом, внаслідок чого булв скоєний наїзд на пішохода, яка рухалась по пішохідному переходу з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого останній були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження - 12.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника Лазаренко Н. О. на вирок Бородянського районного суду Київської області від 05 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110120000917, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця селища Бородянка Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_1 від відбування основного і додаткового покарання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9614, 10 грн майнової шкоди, 61670 грн моральної шкоди, а також 1600 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року вищезазначений вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, 06 вересня 2017 року, приблизно о 13.50 год, в смт Бородянка Київської області, ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем марки "ВАЗ 21124", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав його дружиніОСОБА_3, рухався по вул. Центральній в напрямку Бородянської загальноосвітньої школи № 1, що розташована по вул. Центральній 222 в смт Бородянка Київської області і, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти відділення ПАТ "Укрпошта" по вул. Центральній, 240, в порушення вимог п. 1.5., п. 2.3. "б", п. 18.1. Правил дорожнього руху України, проявив неуважність та безпечність, не зупинився перед пішохідним переходом, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка рухалась по пішохідному переходу з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого останній спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Лазаренко Н. О. посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення в частині, що стосується вирішення цивільного позову ОСОБА_2 і

призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що дані рішення є незаконними та необґрунтованими в частині вирішення цивільного позову і винесені з порушенням вимог кримінального процесуального закону та вони не відповідають ст. 370 КПК України. Свої вимоги мотивує тим, що потерпілою надано копії чеків медичних препаратів на суму 6778 грн, проте не всі препарати призначалися лікарем саме щодо отриманих нею тілесних ушкоджень внаслідок ДТП. Так ліки зазначені в чеках на сумі 2930, 85 грн стосувалися її хронічних хвороб, у зв`язку з чим вказана сума відшкодуванню не підлягає. Вважає, що потерпілою не надано в судовому засіданні доказів на підтвердження встановлення ступеню втрати працездатності у процентному відношенню згідно висновку судово-медичної експертизи, а також відсутні довідки з роботи про встановлений середньомісячний заробіток, який позивачка мала до ушкодження здоров`я, а тому в частині відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_2 слід відмовити. Також вказує на те, що судами не вмотивовано у чому полягає завдана позивачеві моральна шкода, якими доказами підтверджується її наявність та з урахуванням яких обставин визначено її розмір. Зазначає про формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції, який не надав відповіді на доводи її апеляційної скарги

Представник потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у запереченнях просить касаційну скаргу захисника Лазаренко Н. О. залишити без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Шевченко О. О. вважає касаційну скаргу необґрунтованою і просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Правильність встановлення фактичних обставин справи, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Перевіркою матеріалів провадження не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу засудженого.

Що стосується доводів захисника про неправильність вирішення судами цивільного позову, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України (4651-17) , і при цьому застосовуються норми ЦПК України (1618-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи

зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Із вироку суду першої інстанції вбачається, що суд на підставі зазначених положень, обґрунтовано визначив розмір заподіяної потерпілій матеріальної шкоди в частині відшкодування останній втраченого заробітку, який підтверджується довідкою Комунальної установи "Бородянський районний трудовий архів" про те, що в період з 06 вересня 2017 року по 11 травня 2018 року ОСОБА_2 була нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності в розмірі 70% від заробітку та чеками на придбання нею медикаментів після дорожньо-транспортної пригоди. А тому, суд належним чином врахував, що вказані витрати, зазначені у позові, вона понесла внаслідок вчинених щодо неї незаконних винних дій засудженим, які знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з пошкодженням здоров`я. Розмір відшкодування у цих частинах підтверджений приведеним у судовому засіданні розрахунком і є правильним.

Тому, доводи захисника про необґрунтоване задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди зазначеної в касаційній скарзі є безпідставними.

Що стосується тверджень захисника Лазаренко Н. О. про невмотивоване вирішення питання щодо моральної шкоди, то вони є неспроможними.

Згідно з частиною першоюстатті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості.

З матеріалів справи встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_1, потерпілій було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, вона перенесла фізичний біль і душевні страждання.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд урахував глибину душевних страждань потерпілої, те що внаслідок даної події їй було спричинено вимушені зміни у звичайному способі життя та необхідні зусилля для їх відновлення, оскільки більше восьми місяців вона не могла працювати і на час розгляду справи продовжувала лікування. Крім того, зважаючи на характер і конкретні обставини злочину, вчиненого ОСОБА_1 та з врахуванням того, що засуджений добровільно надавав їй матеріальну допомогу на лікування і щиро розкаявся у скоєному, виходячи з вимог розумності та справедливості місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілої та стягнення з ОСОБА_1 суми в розмірі 61670 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду в частині цивільного позову без зміни, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення, в тому числі в частині необхідності відшкодування витрат в сумі 2930,85 грн на захворювання потерпілій, які загострились під час дорожньо-транспортної пригоди. Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі захисника, аналогічних доводам його касаційної скарги, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів касаційного суду. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України.