265/5645/16-к Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, скоєне Під час сварки, що раптово виникла між ними на ґрунті особистих неприязних стосунків - 12.09.2019 Прийняття

Моргунова С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050790001496, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця сел. Сартана м. Маріуполя Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у

АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 05 липня 2016 року приблизно о 15:30 разом із ОСОБА_2 перебували на зупинці громадського транспорту "Маркохім", розташованій на вулиці Набережній в Лівобережному районі міста Маріуполя. Під час сварки, що раптово виникла між ними на ґрунті особистих неприязних стосунків, ОСОБА_1, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, стиснутою в кулак рукою завдав ОСОБА_2 один удар в праве око, своїми умисними діями спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Вироком Донецького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

В решті вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість.

В обґрунтування своїх вимог, захисник стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив ОСОБА_1 занадто суворе покарання. Також свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні засудженому покарання. Крім цього, зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства, не з`ясував у нього наявність підстав для відводу прокурора. Вважає, що вирок апеляційного суду належним чином не мотивований та не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор та потерпілий

просять залишити її без задоволення як безпідставну.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі

не оспорюються.

Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке призначено засудженому, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим

та вмотивованим. Судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання та призначення покарання, яке ОСОБА_1 має відбувати реально, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого злочину, дані про особу винного, зокрема, позитивну характеристику з місця роботи та посередню характеристику за місцем проживання, вчинення злочину вперше, те що засуджений на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а також суд урахував конкретні обставини вчинення злочину.

Доводи касаційної скарги захисника про неврахування апеляційним судом

при скасуванні вироку районного суду в частині призначення покарання обставин, які його пом`якшують і позитивно характеризують особу засудженого, обґрунтованими визнати не можна.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції врахував дані, які характеризують особу винного,усі обставини в сукупності, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим ОСОБА_1 злочину, а саме: позитивні характеристики засудженого, наявність міцних соціальних зав`язків та постійного місця роботи, утримання неповнолітньої дитини, часткове відшкодування потерпілому завданої моральної шкоди. Ці обставини обґрунтовано визнано судом такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та дають підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб скоєного, постзлочинну поведінку засудженого суд обґрунтовано призначив засудженому покарання, яке він має відбувати реально, із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.Висновок суду про необхідність обрання засудженому покарання у виді реального позбавлення волі належно вмотивований та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведені вище дані про особу винного, тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб скоєного, постзлочинна поведінка засудженого не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України відсутні.

Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням

ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1

ст. 121 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65, 69 КК України.

Доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судом апеляційної інстанцій при розгляді провадження в частині призначення покарання норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.

Також колегія суддів відхиляє, як безпідставні доводи касаційної скарги захисника про не з`ясування у нього наявності підстав для відводу прокурора. Так, відповідно до вимог чинного Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) захисник не позбавлений можливості заявляти відвід прокурору на будь якій стадії судового провадження. Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, захисник вказаним правом не скористався, зокрема, заяви про відвід прокурора в суді першої та апеляційної інстанцій захисником

Моргуновим С.В. не подавались. Таким чином, не з`ясування судом першої інстанції у захисника наявності підстав для відводу прокурора не вплинуло на обґрунтованість та вмотивованість ухваленого рішення.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду -