441/545/17 Про напад на потерпілого із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров`я останнього, скоєне за попередньою змовою двома особами у стані алкогольного сп'яніння з корисливих мотивів, а також порушення правил адміністративного нагляду - 12.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Піки М. Є. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та захисника Доля Р. Б. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 15 грудня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140180000319, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Мостиського районного суду Львівської області від 14 березня 2012 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ст. 395 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Мостиського районного суду Львівської області від 11 листопада 2014 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 15 грудня 2017 року засуджено:

- ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю;

- ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року вирок суду першої інстанції змінено в частині зарахування строку попереднього ув`язнення ОСОБА_1 В решті вирок суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винуватими та засуджені за те, що 30 квітня 2016 року, близько 02.00 год, в будинку АДРЕСА_1, діючи за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, напали на ОСОБА_3 та, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя і здоров`я останнього, шляхом нанесення потерпілому ударів руками і ногами по тілу, а також за допомогою кухонного ножа удару в ділянку грудей зліва, заволоділи належним ОСОБА_3 майном на загальну суму 3555 грн.

Крім того, ОСОБА_1, якому ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02 вересня 2015 року встановлено адміністративний нагляд терміном 1 рік 6 місяців із встановленням обмежень заборони виходу з будинку з 22.00 до 06.00 год, заборони знаходиться в місцях, де продаються спиртні напої на розлив, заборони виїзду в особистих справах за межі району без дозволу органу внутрішніх справ та реєстрації в органах внутрішніх справ по місцю проживання 3 рази на місяць, з 30 квітня 2016 року по 22 липня 2017 року самовільно, без поважних причин, з метою ухилення від адміністративного нагляду залишив постійне місце свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виїхавши за межі Городоцького району Львівської області.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Доль Р.Б. просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджується з оцінкою доказів. Вказує, що огляд будинку, в якому відбулася описувана у вироку подія, було здійснено без ухвали слідчого судді про надання дозволу на це, а тому, отримані внаслідок зазначеної слідчої дії докази є недопустимими. Також зазначає про порушення права засудженого на захист у зв`язку з відсутністю в справі постанови слідчого про прийняття відмови від послуг захисника під час досудового розслідування. Посилається на невідповідність вироку положенням ст. 374 КПК України та вимогам законності і обґрунтованості. Вважає, що всі наведені порушення, про які він зазначав у апеляційній скарзі, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив.

Захисник Піка М.Є. у своїй касаційній скарзі також ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 2 ст. 187 КК України і закриття кримінального провадження в зв`язку з відсутністю в діях останнього складу зазначеного кримінального правопорушення. Не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України та вказує, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження не відносяться до тих, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження їх небезпечності в момент заподіяння. Вважає, що будь-яких доказів на підтвердження наявності попередньої змови для вчинення злочину у справі немає. Не погоджується з оцінкою судом доказів та посилається на недопустимість деяких з них, в тому числі тих, які отримані під час огляду будинку, в зв`язку з відсутністю ухвали слідчого судді про надання дозволу на це. Наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, в зв`язку з відсутністю в ній обґрунтованих відповідей на всі доводи його апеляційної скарги.

Під час касаційного розгляду захисник Піка М.Є. підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити, а також вважав обґрунтованими касаційні вимоги іншого захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду вважала, що підстав для задоволення касаційних скарг сторони захисту немає, а тому оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 395 КК України, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за зазначеною статтею в касаційних скаргах не оспорюються.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляційними скаргами захисників, в яких вони оспорювали правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовували недопустимість, на їх думку, деяких доказів винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України, наполягали на відсутності попередньої змови між останніми, а також стверджували про відсутність в діях засуджених складу зазначеного кримінального правопорушення, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засуджених.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав: показання потерпілого ОСОБА_3 про обставини вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нападу з метою заволодіння його майном та застосуванням, при цьому, насильства, в ході якого останні використовували кухонний ніж; показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ; дані протоколів: прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 30.04.2016 року; огляду місця події від 30.04.2016 року; освідування особи від 30.04.2016 року; огляду речей від 30.04.2016 року; огляду місця події від 02.05.2016 року; огляду речей від 03.06.2016 року; слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 з фототаблицею до нього від 01.07.2016 року; огляду речей від 12.03.2017 року; пред`явлення речей для впізнання з фототаблицею до нього від 13.03.2017 року; пред`явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 03.04.2017 року; дані висновків судово-медичної експертизи № 60/16 від 30.04.2016 року, судово-медичної експертизи № 156/2016ц від 11.05.2016 року та судово-медичної експертизи зіскобу РБК № 158/2016ц від 10.05.2016 року, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який їх засуджено.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційних скаргах захисників доводи, в тому числі стосовно недопустимості, на їх думку, доказів в зв`язку з їх отриманням з порушенням вимог кримінального процесуального закону, порушення права на захист під час досудового розслідування, відсутності доказів на підтвердження наявності попередньої змови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення розбійного нападу, а також заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України в діях останніх в цілому, які є аналогічними, за своїм змістом, доводам касаційних скарг та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Вказаний суд не знайшов підстав для скасування вироку з наведених у апеляційних скаргах захисників мотивів та обґрунтовано не погодився з тим, що огляд місця події, тобто приватного житлового будинку, 30.04.2016 року проведений з порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки його було здійснено без ухвали слідчого судді.

Так, відповідно до вимог ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За статтею 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Тобто, законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме, можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що з метою фіксації обставин вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 надав письмову добровільну згоду на огляд житла, в якому він проживав, тобто був його володільцем і користувачем, що підтверджується наявною в справі довідкою Завидовицької сільської ради (т. 3 а.с. 35), а також заявою ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 5).

Після отримання зазначеного дозволу слідчим було проведено огляд місця події та складено відповідний протокол від 30.04.2016 року.

Виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч. 1 ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє (є власником чи користується на праві оренди іншому праві оплатного чи безоплатного передання у користування та володіння), за умови, що було дотримано процесуальних гарантій, які забезпечували здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.

Враховуючи наведене, підстав сумніватися у законності проведення зазначеної слідчої дії, а також вважати протокол огляду місця події, яким є житловий будинок, недопустимим доказом, у колегії суддів немає.

Перевіряючи посилання захисників на відсутність доказів, які б підтверджували наявність попередньої змови у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення розбійного нападу, а також заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку попередня домовленість була зумовлена вчиненням конклюдентних дій, за яких обидва засуджених діяли як співвиконавці злочину. Що стосується об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 187 КК України та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, то апеляційний суд погодився з доводами захисників щодо того, що висновок судово-медичної експертизи підтвердив заподіяння саме легких тілесних ушкоджень та не містить даних про спричинення такими ушкодженнями короткочасного розладу здоров`я чи незначної втрати працездатності потерпілого, проте розбій було вчинено із застосуванням ножа і це становило безпосередню небезпеку для життя і здоров`я потерпілого. Тому, суд обґрунтовано визнав безпідставними доводи апеляційних скарг захисників і в цій частині.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду також посилання апеляційної скарги захисника Доля Р.Б. на порушення права ОСОБА_2 на захист під час досудового розслідування. Враховуючи, що останній власноручно написав заяву про те, що він взагалі не потребує послуг захисника і має намір самостійно здійснювати свій захист, будь-який захисник для надання йому правової допомоги під час досудового розслідування слідчим не призначався, то прийняття постанови про те, що особа не потребує послуг захисника, кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляцій захисників ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисників немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 15 грудня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника Піки М. Є. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та захисника Доля Р. Б. в інтересах засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.