524/8963/17 Про розбійний напад на малолітнього потерпілого, скоєний з корисливих мотивів та заподіяння останньому легких тілесних ушкоджень - 12.09.2019 Прийняття

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 23 березня 2016 року за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 9 місяців, звільненого по відбуттю строку покарання 24 лютого 2017 року,

за ст. 187 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 вересня 2018 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 05 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - взяття під варту.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з часу затримання - з 01 листопада 2017 року .

Арешт накладений ухвалами Автозаводського районного суду м. Кременчук від 03 листопада 2017 року та від 09 листопада 2017 року на тимчасово вилучене майно, а саме куртку світло-синього кольору, мобільний телефон Samsung GTC 3350" ІМЕІ НОМЕР_1, мобільний телефон "Nokia C2-05", сімкарту " djuice " - скасовано.

Речові докази по справі - куртку світло-синього кольору, мобільний телефон Samsung GTC 3350" ІМЕІ НОМЕР_1 - повернуто потерпілому ОСОБА_2, мобільний телефон "Nokia C2-05", сімкарту "djuice" - повернуто ОСОБА_3

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржені.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, 29 жовтня 2017 року близько 22 години ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою біля Кременчуцької загальноосвітньої школи № 20 по вулиці Академіка Маслова, 12 м. Кременчука вчинили напад на малолітнього потерпілого ОСОБА_4 та, діючи узгоджено, ОСОБА_1 наніс один удар рукою, зжатою в кулак, в область лівого ока ОСОБА_4, а ОСОБА_3 наніс потерпілому один удар рукою, зжатою в кулак, в ліву область щелепи, заподіявши малолітньому потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 979 від 14 листопада 2017 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відкрито заволоділи мобільним телефоном марки "Samsung GTC 3350" ІМЕІ НОМЕР_1 вартістю 314 гривень, грошовими коштами в сумі 50 гривень, курткою світло-синього кольору вартістю 504 гривень, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 868 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1, його захисника - адвоката Радзинської Я.Л., Мещанінова Д.О. та прокурора Бровка Г.В. залишені без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 05 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить переглянути кримінальне провадження щодо нього в касаційному порядку, просить скасувати судове рішення і призначити новий розгляд в суді першої або апеляційної інстанції. Ставить під сумнів висновки судово-медичної експертизи № 979 від 18.11.2017 року, у зв`язку із тим, що він зроблений експертом через 15 днів після надання свідчень потерпілим та дня їх нанесення ОСОБА_2 . На його думку, такий висновок і похідні від нього докази є непрямими, а тому його дії не могли бути кваліфіковані за більш тяжкою статтею, передбаченою ст. 187 ч. 2 КК України.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений в судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Захисник в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого вважала обґрунтованою та просила її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Відповідно до частини першої статті 187 КК України розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за частиною другою цієї статті. При цьому умисне заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, в розумінні положень статті 187 КК України є насильством, небезпечним для життя чи здоров`я.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення щодо пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, обґрунтовано, крім інших доказів його вини, послався і на висновок судово-медичної експертизи від 18 листопада 2017 року № 979, з якого вбачається, що у ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. По давності виявлені тілесні ушкодження не протирічать строку, вказаному у постанові слідчого, про що свідчать дані медичної документації та ступінь загоєння рани. З цього ж висновку вбачається, що з 29 жовтня 2017 року потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні, 30 жовтня 2017 року о 00 годині 30 хвилин було складено протокол проведеної операції, а 04 листопада 2017 року потерпілого було виписано під нагляд хірурга за місцем проживання.

20 листопада 2017 року було проведено слідчий експеримент за участю потерпілого, після чого на підставі постанови слідчого СВ Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області від 20 листопада 2017 року було проведено судово-медичну експертизу та 21 листопада 2017 року складено висновок № 1002. З вказаного висновку вбачається, що на підставі проведеної судово-медичної експертизи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2., даних протоколу проведення слідчого експерименту від 20.11.17 р. за участю потерпілого ОСОБА_2, покази останнього не протирічать об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму спричинення йому тілесних ушкоджень.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 187 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України (4651-17) дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1, його захисника - адвоката Радзинської Я.Л., належним чином перевірив викладені у них доводи, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. При цьому у своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не заперечував та не ставив під сумнів висновок експертизи від 18 листопада 2017 року № 979, зазначивши в ній, що визнає свою вину в тому, що наносив тілесні ушкодження. В апеляційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Радзинська Я.Л. також вказала на те, що ОСОБА_1 дійсно перебував у вказаний час на місці події і наніс один удар правою рукою в область щелепи потерпілого ОСОБА_2, внаслідок чого останньому згідно висновку судово-медичної експертизи № 979 від 14.11.2017 року були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

При розгляді апеляційних скарг засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката Радзинської Я.Л. суд апеляційної інстанції їх доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 щодо помилковості висновків судів обох інстанцій про кваліфікацію його дій за ст. 187 ч. 2 КК України є безпідставними.

Об`єктивних даних, що вказували б на вчинення злочину за інших обставин, на відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, або ж на необхідність кваліфікувати його дії за менш тяжкою статтею КК України (2341-14) , колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої або апеляційної інстанції не знаходить, а тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.