221/4151/18 Про таємне викрадення чужого майна та незаконне заволодіння чужим мопедом, скоєне із проникненням до приміщення гаража - 11.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шагєєва О. Р. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050630000430, № 12018050630000398, № 12018050630000845, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Волноваха Донецької області, в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 05 лютого 2019 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Вироком Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року вирок місцевого суду в частині звільнення від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України скасовано і ухвалено свій, яким визначено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, яке є його власністю. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що на початку лютого 2018 року, близько 22 год, проник до гаражу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, звідки таємно викрав транспортний засіб, а саме мопед "Viper Storm 50" вартістю 4 119,62 грн, що належить ОСОБА_2, яким розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

У той же день, близько 23 год, повернувся до вказаного гаражу, незаконно до нього проникнувши, де діючи умисно, таємно викрав майно вартістю 988 грн 50 коп., яким розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму,

27 лютого 2018 року, близько 21 год, проник до гаражу АДРЕСА_7, звідки умисно, повторно, таємно викрав належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 1 931 грн 60 коп. та належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 3061 грн 88 коп., яким розпорядився на власний розсуд,

04 березня 2018 року, близько 22 год, проник до гаражу, який розташований за адресою: АДРЕСА_5, звідки умисно, повторно, таємно викрав належне ОСОБА_5 майно на загальну суму 14 201 грн 02 коп., яким розпорядився на власний розсуд.

28 березня 2018 року, близько 22 год, проник до гаражу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2,звідки умисно, повторно, таємно викрав належне ОСОБА_6 майно на загальну суму 22 847 грн 71 коп., яким розпорядився на власний розсуд.

05 квітня 2018 року, близько 22 год, проник до гаражу, який розташований за адресою: АДРЕСА_6, звідки умисно, повторно, таємно викрав належне ОСОБА_7 майно на загальну суму 4 009 грн 97 коп., яким розпорядився на власний розсуд.

08 травня 2018 року, близько 22 год, проник до гаражу, який розташований за адресою: АДРЕСА_4, звідки таємно викрав транспортний засіб, а саме мопед "КANUNI", д/н НОМЕР_2, вартістю 6 694 грн 33 коп., що належить ОСОБА_8, яким розпорядився на власний розсуд,чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник Шагєєв О. Р. порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість і просить звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Захисник стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому занадто суворе покарання. Вважає, що рішення апеляційного суду в частині скасування звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням є незаконним, оскільки суд апеляційної інстанції в повній мірі не врахував дані про особу засудженого, який працює, практично в повному обсязі відшкодував збитки потерпілим, за місцем мешкання характеризується задовільно, обставину, яка пом`якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, стан здоров`я його батька, який потребує сторонньої допомоги, а також те, що потерпілі претензій до засудженого не мають.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник Шагєєв О. Р. підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів, вважав, що оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Шагєєва О. Р. та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія судів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисника не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Доводи захисника щодо суворості покарання, яке призначено ОСОБА_1 без застосування положень ст. 75 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК Українисуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим

та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_1 виду та розміру покарання у межах санкцій статей інкримінованих йому злочинів, з урахуванням даних, які характеризують особу обвинуваченого, ступеня тяжкості вчинених злочинів, які згідно із положеннями ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів, а також обставини, які пом`якшують покарання, та відсутності обставин, які обтяжують покарання.

Разом з тим, під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд, приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та призначення покарання, яке останній має відбувати реально, правильно врахував дані, які характеризують особу обвинуваченого, характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та які вчинені з корисливих мотивів, кількість епізодів (п`ять крадіжок майна та два незаконного заволодіння транспортними засобами)злочинної діяльності, а також, що викрадене майно повернуто потерпілим лише частково, збитки відшкодовані не в повному обсязі.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з випробуванням судом першої інстанції не надано жодної оцінки досудовій доповіді працівника органу пробації, у якій зазначено, що приймаючи до уваги інформацію про спосіб життя ОСОБА_1, історію правопорушень, криміногенні фактори, які впливають на поведінку останнього, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк не можливе та несе небезпеку для суспільства.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання, яке він має відбувати реально без застосування положень ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК Україниякщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції дійшов належного висновку, що наведені вище дані про особу винного не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України відсутні.

Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду -

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Шагєєва О. Р. в інтересах засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.