655/578/17 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків - 11.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Горностаївського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2017 року за № 12017230160000178, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ольгине Горностаївського району Херсонської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Горностаївського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу захисника Головченка Р.В. в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вищевказаний вирок місцевого суду - без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 16 травня 2017 року, близько 15 год., біля садиби, що по АДРЕСА_1, діючи на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, умисно наніс потерпілій ОСОБА_1 один удар правою ногою по тулубу та один удар правою ногою у лівий бік ніг, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження у виді синців на тулубі та лівій нозі.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з додатками засуджений просить скасувати судові рішення стосовно нього та закрити кримінальне провадження або призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неповноту і однобічність судового розгляду, невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. За змістом скарги вважає, що його винуватість не доведена, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Також зазначає, що суд під час розгляду кримінального провадження безпідставно визнав допустимими ряд доказів, зокрема, показання понятих, які були присутні під час слідчого експерименту, а також протоколи, складені за наслідками проведення слідчого експерименту зі свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, неправомірно взяв до уваги показання з чужих слів.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор та потерпіла ОСОБА_1 заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 та просили залишити судові рішення стосовно нього без зміни.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи засудженого щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що з огляду на вимоги ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Разом із тим, під час касаційного перегляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.

Місцевий суд оцінив усі докази в їх сукупності, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного, і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.

Доводи засудженого про порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону не знайшли підтвердження.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Твердження засудженого про недопустимість як доказів протоколів слідчого експерименту за наслідками проведення відповідної слідчої дії зі свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки вказані протоколи складені з дотриманням вимог ст. 240 КПК України, про що обґрунтовано зазначено як у вироку суду першої інстанції, так і в ухвалі суду апеляційної інстанції, та підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на недопустимість як доказів показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були понятими під час слідчого експерименту, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України поняті можуть бути допитані як свідки проведення відповідної слідчої дії.

Під час касаційного перегляду не встановлено обґрунтованості доводів скаржника щодо посилань у вироку суду першої інстанції на допит свідків з чужих слів. Із указаного вироку вбачається, що свідки були допитані безпосередньо у судовому засіданні та їм надана відповідна оцінка під час ухвалення вироку.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У свою чергу, показання не слід ототожнювати із слідчим експериментом.

Ст. 240 КПК України передбачає, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Вказані вимоги закону були дотримані, а висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо належності та допустимості як доказів протоколів слідчого експерименту є обґрунтованими.

Твердження засудженого про відсутність умислу на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Так, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 125 КК України, характеризується тільки умисною виною.

Відповідальність за ст. 125 КК України настає і у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника Головченка Р.В., поданої в інтересах ОСОБА_2, які є аналогічними доводам касаційної скарги останнього, суд апеляційної інстанції вказані доводи обґрунтовано визнав неприйнятними та з наведенням докладних мотивів ухваленого рішення залишив вирок стосовно ОСОБА_2 без зміни.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Стосовно долучених до касаційної скарги ОСОБА_2 клопотання про проведення слідчих дій, скарг на дії слідчих та судді, яка здійснювала провадження у суді першої інстанції, то згідно зі ст. 438 КПК України вони не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли би вплинути на правильність постановлених стосовно ОСОБА_2 судових рішень та були би безумовною підставою для їх скасування, не встановлено.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення стосовно нього без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Горностаївського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2018 року та ухвалу Херсонської апеляційного суду від 02 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.