130/2448/16-к Про застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом - 11.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу законного представника ОСОБА_1, до якого застосовано примусові заходи медичного характеру, - ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 3 червня 2019 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 7 березня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020130000705 від 4 серпня 2016 року, щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Телелинці Жмеринського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 7 березня 2019 року до ОСОБА_1 за вчинення ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Як встановлено місцевим судом, 4 серпня 2016 року о 9:30 ОСОБА_1, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2, з мотивів неприязних відносин повалив на землю ОСОБА_3 та, схопивши її руками за шию і утримуючи в такому положенні, притиснув до землі, чим завдав потерпілій легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, законний представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . 10 квітня 2019 року подала апеляційну скаргу.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 3 червня 2019 року відмовив ОСОБА_2 у поновленні строку на подачу апеляційної скарги та повернув їй апеляційну скаргу.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі законний представник порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в апеляційному суді. Вимоги обґрунтовує тим, що в суді першої інстанції резолютивну частину ухвали було проголошено в судовому засіданні 7 березня 2019 року, а повний її текст законний представник отримала 14 березня 2019 року. Апеляційну скаргу, в якій, крім іншого, заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, нею подано 10 квітня 2019 року, проте апеляційний суд відмовив у задовленні клопотання про поновлення строку та повернув апеляційну скаргу, належним чином не навівши підстав для ухвалення такого судового рішення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Шлапак В.С. у судовому засіданні висловив доводи на підтримання касаційної скарги і просив її задовольнити.

Прокурор Руденко О.Л. вважала касаційну скаргу законного представника необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Частиною 1 ст. 412 КПКпередбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є ті, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 395, ч. 1 ст. 516 КПК вбачається, що апеляційна скарга на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру подається протягом 30 днів з дня їх проголошення, при цьому згідно з ч. 3 ст. 395 КПК, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_1 постановлено 7 березня 2019 року за участю законного представника ОСОБА_2 . При цьому суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 376 КПК, того ж дня оголосив лише резолютивну частину ухвали, а повний текст - 12 березня 2019 року. Отримавши, як зазначає законний представник ОСОБА_2, 14 березня 2019 року повний текст рішення місцевого суду, вона 10 квітня 2019 року подала апеляційну скаргута клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Правило дотримання 30-денного строку на оскарження ухвал суду про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру з дня їх проголошення, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК, покликане надати потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що її подано з пропуском установленого законом строку, а доводи заявника не підтверджують неможливості скористатися правом на оскарження ухвали у визначений законом строк. Також визнано неспроможними посилання ОСОБА_2 на неможливість вчасного оскарження ухвали місцевого суду через те, що ОСОБА_1 під час судового розгляду кримінального провадження користувався правовою допомогою двох захисників.

Разом із тим суд апеляційної інстанції не врахував, що в апеляційній скарзі, виходячи із положень п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК, особа, яка її подає, має вказати про свої вимоги та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Не маючи повного тексту судового рішення, ОСОБА_2 була позбавлена такої можливості. Саме ці обставини перешкодили законному представнику своєчасно подати апеляційну скаргу для відповідного перегляду оскаржуваного рішення вищою інстанцією, з чим погоджується і колегія суддів.

Суд вважає, що апеляційний суд, розглядаючи клопотання про поновлення строку, належним чином не перевірив та не проаналізував доводів ОСОБА_2 про те, що 7 березня 2019 року було проголошено лише резолютивну частину ухвали місцевого суду, а тому підстави та мотиви прийнятого рішення їй відомі не були і це перешкодило у 30-денний строк із моменту проголошення судового рішення подати апеляційну скаргу з обґрунтуванням, яка би відповідала вимогам КПК (4651-17) .

Отже, апеляційний суд формально зазначив, що ОСОБА_2 не навела достатніх підстав, які перешкоджали їй вчасно подати апеляційну скаргу, оскільки вона була присутня в судовому засіданні під час проголошення резолютивної частини ухвали, та в цьому провадженні дійшов передчасного висновку про необхідність відмовити в поновленні процесуального строку. Крім того, Суд вважає, що участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції захисників не може бути підставою для відмови в поновленні строку на апеляційне оскарження законному представнику особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, оскільки він є самостійним учасником судового провадження і наділений правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Таким чином, під час розгляду провадження суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно урахувати викладене та ухвалити обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу законного представника ОСОБА_1, до якого застосовано примусові заходи медичного характеру, - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 3 червня 2019 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.