320/8278/16-к Про виправдання особи у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення - 11.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Гончара Д.С., який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080140003682 від 20 липня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, який має вищу освіту, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 171 Кримінального кодексу України (далі-КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Мелітопольського міжрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 обвинуваченого за ч. 1 ст. 171 КК, виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у скоєнні злочину за таких обставин.

20 липня 2016 року приблизно о 09:30, перебуваючи у приміщенні Комунального підприємства "Телерадіокомпанія "Мелітополь" Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - КП "ТРК "Мелітополь"), розташованому на 9-му поверсі будівлі готелю "Мелітополь" (вул. Майдан Перемоги, 3), ОСОБА_1, маючи умисел на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, з метою створення перешкод для належної роботи підприємства, оперативного інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні події в Україні, у Мелітопольському районі та місті Мелітополі, всупереч порядку прийняття та призначення на посаду керівника підприємства, самовільно зайняв приміщення службового кабінету директора зазначеного підприємства, заявивши про свій намір у подальшому здійснювати керівництво цим підприємством. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1, якими було створено перепони належній роботі підприємства, 20 липня 2016 року КП "ТРК "Мелітополь" втратило можливість здійснити трансляцію ефіру запланованих програм та передач, які висвітлюють діяльність Мелітопольської міської ради Запорізької області та її виконавчого комітету відповідно до програми "Соціальне замовлення місцевому телебаченню та підтримка комунального телебачення", затвердженої рішенням сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25 грудня 2015 року №1/39, тим самим ОСОБА_1 здійснив втручання у діяльність журналістів КП "ТРК "Мелітополь", чим перешкодив вільному та своєчасному поширенню інформації.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано як перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 171 КК.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року вирок Мелітопольського міжрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року щодо виправданого ОСОБА_1 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в іншому складі суду.

Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку прокурора, є неналежне спростування доводів прокурора, чим суд апеляційної інстанції порушив приписи ч. 2 ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор звертає увагу на те, що відповідно до змісту ст. 374 КПК мотивувальна частина вироку у разі визнання особи виправданою має містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнано судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Прокурор стверджує, що апеляційним судом не дано оцінки показанням свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, які стверджували, що причинами невиходу в ефір програм та випусків новин стала не відсутність постачання електроенергії у приміщення комунального підприємства, а відсутність конкретних завдань та моральний тиск з боку ОСОБА_1 Прокурор посилається на те, що апеляційний суд не дав оцінки його доводам, щодо порушення порядку призначення та звільнення керівника комунального підприємства, що ОСОБА_1 був призначений всупереч законодавству, а також цей суд не дав належної правової оцінки висновкам місцевого суду щодо можливості посягання під час вчинення злочину лише на особу журналіста і недопущення можливості перешкоджання законній професійної діяльності конкретного засобу масової інформації юридичної особи.

Позиція учасників судового провадження

Виправданий ОСОБА_1, у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора вказує, що ухвала Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року є законною та такою, що відповідає нормам КПК (4651-17) . Зазначає, що апеляційний суд повно та всебічно дослідив доводи касаційної скарги прокурора, дав їм належну оцінку з урахуванням обставин справи встановлених судом першої інстанції. Також, вказує, що встановлені вироком суду обставини не підтверджують в його діях умислу направленого на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Просить касаційний кримінальний суд відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора.

Представник КП "ТРК "Мелітополь", у письмових поясненнях, які є аналогічними доводам у його апеляційній скарзі, підтримав касаційну скаргу прокурора. Просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року напідставах істотного порушення кримінального процесуального закону, посилаючись на те, що місцевим та апеляційним судами помилково зроблено висновки, що дії з перешкоджання професійній діяльності журналіста можуть бути вчинені лише щодо журналіста як фізичної особи, та вказує, що об`єктивна сторона ст. 171 КК полягає у суспільно небезпечних діяннях, якими обмежується можливість виконання журналістами чи засобами масової інформації їх професійних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор не підтримала доводи викладені в касаційній скарзі прокурора Гончара Д.С., який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанційі зазначила про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні обов`язкові ознаки злочину передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 171 КК.

Виправданий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи викладені в своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурора Гончара Д.С. та просив суд залишити без змін ухвалуЗапорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Захисник Дуда С.М. в судовому засіданні підтримав позицію підзахисного ОСОБА_1 погодився з висновками викладеними в ухвалі Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, просив суд відхилити касаційну скаргу прокурора.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Стаття 171 КК передбачає кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (у редакції Закону № 993-VIII від 04 лютого 2016 року, який набрав законної сили з 03 березня 2016 року).

Зокрема, диспозиція ч. 1 вказаної статті в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення, передбачала кримінальну відповідальність за "незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв`язку із своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб`єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності".

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом,і винний при цьому повинен усвідомлювати, що своїми діями перешкоджає законній діяльності журналіста, передбачає суспільно небезпечні наслідки таких дій і бажає їх вчинити.

З об`єктивної сторони перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності є діянням, що неправомірно ускладнює або унеможливлює здійснення такої діяльності.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами не доведено, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачувався органом досудового розслідування.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.

Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, суд детально їх проаналізував і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у перешкоджанні здійсненню законної професійної діяльності журналістів, чим було створено перепони в належній роботі КП "ТРК "Мелітополь", (підприємство втратило можливість здійснювати трансляцію ефіру запланованих програм та передач), таким чином він перешкодив вільному та своєчасному поширенню інформації.

Суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що у цьому кримінальному провадженні не здобуто беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 переслідував мету, зазначену в обвинувальному акті.

При цьому суд встановив, що надані прокурором докази, а також показання свідків у судовому засіданні ні самі собою, ні у своїй сукупності не доводять того, що ОСОБА_1 намагався своїми діями перешкодити законній професійній діяльності журналістів та передбачав суспільно небезпечні наслідки таких дій і бажав їх настання.

Таким чином, суд згідно зі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку. На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що допустимими та достатніми доказами не доведено наявності в діянні ОСОБА_1 суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 171 КК.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілого, обґрунтовано дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, а виправдувальний вирок - законним та обґрунтованим.

Так, переглядаючи вирок Мелітопольського міжрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року, суд апеляційної інстанції вмотивовано заначив,що у цьому кримінальному провадженні не здобуто беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 переслідував мету, зазначену в обвинувальному акті, більше того не здобуто переконливих доказів на підтвердження того, що дії обвинуваченого були спрямовані на примушування журналістів до поширення або відмови від поширення інформації та що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на вчинення саме таких дій.

Доводів обвинуваченого стосовно того, що мета його перебування у приміщенні КП "ТРК "Мелітополь" пов`язана з трудовими відносинами, оскільки він вважав себе виконуючим обов`язки директора зазначеного комунального підприємства, в ході судового розгляду справи не було спростовано, а показання представника потерпілої особи ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що КП "ТРК "Мелітополь" не мало змоги здійснювати свою діяльність саме через відсутність директора ОСОБА_4 на своєму робочому місці, не вказують на наявність умислу ОСОБА_1 на примушування журналістів до поширення або відмови від поширення інформації, а підтверджують доводи обвинуваченого, що своє перебування в кабінеті директора КП "ТРК "Мелітополь" він пов`язував виключно із трудовими відносинами.

Так, апеляційний суд правильно зазначив, що прокурор у судовому засіданні повинен був довести, для поширення яких саме конкретних, чітко визначених відомостей обвинувачений створював перепони, а не обмежуватися загальним посиланням на те, що внаслідок перешкоджання належній роботі КП "ТРК "Мелітополь" втратило можливість здійснювати трансляцію ефіру запланованих програм та передач, які висвітлюють діяльність Мелітопольської міської ради Запорізької області та її виконавчого комітету, відповідно до програми "Соціальне замовлення місцевому телебаченню та підтримка комунального телебачення", а також довести, що саме цієї мети прагнув обвинувачений.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що обвинуваченням не доведено, які саме перепони, що перешкодили здійсненню законної професійної діяльності журналістів, створив ОСОБА_1 .

Щодо стосується доводів прокурора в частині неналежного аналізу законності дій ОСОБА_1 з виконання рішення Мелітопольської міської ради від 25 грудня 2015 року № 1/39, то слід зазначити, що апеляційним судом з приводу цього надано вичерпну відповідь, з якою погоджується колегія суддів. Так, у суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду, викладені у вироку, стосуються виключно оцінки обставин кримінального провадження та не мають преюдиційного значення для вирішення іншої справи, оскільки відповідно до положень ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Аналогічні положення містять й інші процесуальні кодекси (ч. 6 ст. 82 ЦПК, ч. 6 ст. 75 ГПК).

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілого на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, які є аналогічними доводам прокурора у касаційній скарзі, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків, у тому числі дав оцінку показанням свідків, на які посилався прокурор, фактичним даним, що вказують на причини перебування ОСОБА_1 в кабінеті директора КП "ТРК "Мелітополь", дав оцінку висновкам суду першої інстанції про те, хто може бути об`єктом посягання злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК, а також дав належну оцінку іншим фактичним обставинам, на які посилався прокурор, і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 прямого умислу, спрямованого на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, тобто відсутність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК.

Колегія суддів звертає увагу, що всупереч доводам прокурора апеляційний суд при здійсненні кримінального провадження не порушив загальних засад, закріплених у ст. 7 КПК, а з огляду на положення ст. 404 вказаного Кодексусуд апеляційної інстанції не був зобов`язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази, адже він не дав їм іншої оцінки, ніж суд першої інстанції.