Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 629/4197/15-к
провадження № 51-2881км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Дронової І. С.,
захисника Малунова В. Р. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 липня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), із середньою спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 128 КК.
На підставі ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначити йому покарання, що передбачене санкцією статті, як особі, яка досягла пенсійного віку.
Цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_3 7000 (сім тисяч) грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 липня 2012 року близько 08:30, перебуваючи біля Центрального ринку на вул. Радянській у м. Лозова Харківської обл., на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3, діючи з необережністю, а саме зі злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча за обставинами справи повинен був і міг їх передбачити, з метою заподіяння фізичного болю схопив за руки потерпілу ОСОБА_3, яка стояла напроти нього і висловлювала своє невдоволення з приводу того, що ОСОБА_1, припарковуючи свій автомобіль марки "Волга-87" (д.н.з. НОМЕР_1 ) на території Центрального ринку, ледь не збив її з ніг. Далі ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_3, внаслідок чого вона позадкувала назад, спотикнулась об свою ручну поклажу, яка лежала на землі, і впала на асфальт лівою стороною свого тіла. У результаті поштовху ОСОБА_1, який призвів до падіння ОСОБА_3, остання отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому гілки лівої сідничної і лобкової кісток, що утворені з урахуванням надання тілу прискорення, та належать до ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я, оскільки для консолідації перелому необхідний строк понад 21 день.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 липня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року і закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та самої події кримінального правопорушення, посилаючись, що висновки суду є помилковими і суперечать об`єктивним обставинам справи, що він був змушений захищатись, а тому не повинен нести кримінальну відповідальність. Стверджує, що не відштовхував від себе потерпілу, висновки експертів неоднозначні, а деякі з них підтверджують його невинуватість, також вказує, що судом не взято до уваги та не спростовано показання двох очевидців події, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК (4651-17) ).
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
Захисник Малунов В. Р. просив касаційну скаргу засудженого задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила судові рішення залишити без змін.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, наведені в його касаційній скарзі, є обґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Однак, указаних вимог закону при розгляді цього кримінального провадження апеляційним судом не було дотримано.
Не погоджуючись із вироком, засуджений подав апеляційну скаргу, в якій ставилось питання про скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК.
Однак апеляційний суд не дав оцінки: доводам засудженого про те, що він захищався, потерпілу не відштовхував, при рентгенологічному обстеженні потерпілої, яке було зроблено безпосередньо після подій 10 липня 2012 року, у неї взагалі не було виявлено переломів; показанням двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вказали, що потерпіла впала на правий бік, а тому не могла отримати травм, зазначених у висновках експертиз; доводам, що садна в паховій ділянці зліва могли утворитися або від удару в цю ділянку ногою, рукою чи іншим твердим предметом з подальшим падінням на ліву сторону, або при падінні на будь-який виступаючий предмет з обмеженою твердою виступаючою поверхнею, що повністю виключається встановленими обставинами падіння потерпілої 10 липня 2012 року за участі ОСОБА_1, а також про можливе отримання ОСОБА_3 переломів в інший день, крім 10 липня 2012 року, які містяться в матеріалах комісійної судово-медичної експертизи № 240-КЕ/2014 від 24 грудня 2014 року; доводам про те, що в ОСОБА_3 наявні захворювання кісткової системи, що свідчить про можливе отримання патологічних переломів; висновкам судово-медичної експертизи № 275/17 від 5 вересня 2017 року, а саме що "ушиб лівого локтевого сустава" об`єктивними даними не підтверджений, а також що в потерпілої виявлено травми (переломи) у зв`язку із хронічним захворюванням дегенеративно-дистрофічного характеру з ураженням кульшових суглобів, а тому зазначені ушкодження могли виникнути в неї також при різкому скороченні м`язів, що оточують кістку, оскільки таке захворювання може бути одним із факторів, що сприяють утворенню в цій ділянці віддалених або паталогічних переломів.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргузасудженого, не навів в ухвалі суті всіх зазначених апелянтом доводів, ретельно їх не перевірив, не надав відповіді на всі викладені в апеляційній скарзі доводи і не мотивував належним чином свого рішення про залишення скарги без задоволення.
Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК при розгляді провадження в апеляційному порядку, що перешкодило постановленню законного та обґрунтованого рішення і відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.
Крім того, зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 також убачається, що він у своїй скарзі ставить питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Однак, з огляду на наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону й те, що вирішення інших викладених у скарзі доводів пов`язано з переоцінкою сукупності зібраних доказів, колегія суддів не вбачає підстав для їх перевірки під час касаційного розгляду та вважає, що з урахуванням вимог, заявлених в апеляційній скарзі засудженого, зазначені доводи має перевірити суд апеляційної інстанції, у зв`язку з чим є підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 439, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
УхвалуХарківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
В. М. Бородій С. В. Єремейчук С. О. Стороженко