182/8839/15-к Про відкрите викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою двома особами із проникненням до житлового приміщення потерпілого та із застосуванням до останнього насильства - 10.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040340004241, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Краснодар Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз 19 жовтня 2012 року вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, звільненого 16 липня 2014 року на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році",

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та 10 лютого 2018 року ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 186 КК у виді чотирьох років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 7 грудня 2015 року о 21 годині 00 хвилин, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з метою викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 проникли до квартири АДРЕСА_2 після того, як потерпілий відчинив двері і невстановлена слідством особа вдарила потерпілого кулаком у обличчя. У квартирі вони зв`язали руки та ноги ОСОБА_2, потім ОСОБА_1 утримував потерпілого на підлозі, сидячи на ньому, а невстановлена слідством особа заволоділа майном потерпілого на загальну суму 15700 гривен, після чого з місця вчинення злочину вони зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовує прохання тим, що він не розуміє українську мову, проте перекладачем його не було забезпечено, а процесуальні документи були складені українською мовою.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Сінкевич О.Г. підтримав касаційну скаргу засудженого у повному обсязі, просив судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор Чабанюк Т.В. вважала касаційну скаргу необґрунтованою, просила судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Сінкевича О.Г. та прокурора Чабанюк Т.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що його розгляд проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються та не заперечуються.

Доводи засудженого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, в зв`язку з незалученням перекладача є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлена конституційною засадою рівності перед законом і судом (ч. 2 ст. 24 Конституції України, ст. 10 КПК), за якою, серед іншого, не допускається привілеїв чи обмежень (в т. ч. й у процесуальних правах, передбачених КПК (4651-17) ) за мовними ознаками.

Проявом принципу "рівності можливостей", згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені у підпунктах "а", "е" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенції):

а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;

e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.

Згідно зі ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, суд,прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

Залучення перекладача для проведення процесуальних дій має на меті забезпечити особам, які беруть участь у кримінальному провадженні та не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, можливість користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють (п. 18 ч. 3 ст. 42, п. 9 ч. 1 ст. 56, п. 11 ч. 3 ст. 64-1, п. 4 ч. 1 ст. 66 КПК).

Як зазначено у ч. 1 ст. 68 КПК, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

При цьому кримінальним процесуальним законом не регламентовано самого порядку залучення перекладача, зокрема не встановлено й безумовного обов`язку слідчого судді, суду, прокурора, слідчого самостійно (за відсутності відповідного клопотання з боку учасника провадження) залучати перекладача.

Відповідно ж до ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що питання про дотримання вимог ст. 29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу "рівності можливостей") та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції.

Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування ОСОБА_1 за його заявою було призначено захисника із Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області у зв`язку з тим, що за відсутністю коштів він не може його залучити самостійно. У подальшому як судовий, так і апеляційний розгляд кримінального провадження здійснювались за участю захисника Мойсак С.М., який надавав ОСОБА_1 правову допомогу.

У ході ознайомлення з матеріалами справи під час їх відкриття та надання доступу до них у порядку ст. 290 КПК, а також при врученні копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 293 КПК ні сам ОСОБА_1, ні його захисник будь-яких зауважень та клопотань не заявляли, в тому числі і щодо неволодіння чи недостатнього володіння ОСОБА_1 державною мовою, якою були складені процесуальні документи.

Згідно з аудіозаписом судового засідання в суді першої інстанції, який міститься на технічному носії інформації, під час встановлення особи обвинуваченого ОСОБА_1 у присутності захисника повідомив про те, що він є громадянином України, йому були роз`ясненні його права та обов`язки; після оголошення прокурором обвинувального акта він зазначав, що суть пред`явленого обвинувачення йому зрозуміла, вину він визнає в повному обсязі, самостійно розповідав про обставини скоєного кримінального правопорушення і на усі питання, які були поставлені українською мовою, ним були надані відповіді. ОСОБА_1 брав участь у судових дебатах та виступав з останнім словом.

До того ж, під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції ні ОСОБА_1, ні його захисник Мойсак С.М. також не вказували про необхідність залучення перекладача. Складнощів у розумінні української мови у ОСОБА_1 не було, він самостійно висловлював свою думку щодо поданої прокурором апеляційної скарги, а також виступав у судових дебатах та з останнім словом.

За таких обставин і враховуючи те, що ні сам ОСОБА_1, ні його захисник Мойсак С.М . не вказували про необхідність залучення перекладача у вказаному кримінальному провадженні, у судів не було об`єктивних підстав для залучення перекладача за власною ініціативою.

Крім того, засуджений, хоча і є уродженцем РФ, але в Україні проживає з п`ятирічного віку, є громадянином України, паспорт громадянина України отримав у вісімнадцять років, неодноразово судимий в Україні, останній раз вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2012 року. Як убачається із зазначеного вироку, судовий розгляд відбувався та вирок складено державною мовою і послугами перекладача ОСОБА_1 не користувався.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає жодних даних, які би свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_1 у його процесуальних правах чи про несправедливість судового розгляду щодо нього в цілому, а тому дійшла висновку про відсутність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, про які зазначається в касаційній скарзі засудженого.

Інших доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для їх скасування чи зміни, касаційна скарга не містить.