766/6383/16-к Про відкрите викрадення золотих виробів, спричинивши потерпілій матеріальних збитків, скоєне шляхом вільного доступу до приміщення квартири - 05.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Токаленко В.М. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 лютого 2018 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки смт Новотроїцьке Новотроїцького району

Херсонської області, яка мешкає за адресою:

засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 05 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 20 лютого 2018 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за вказаним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 12 травня 2016 року та ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 18 червня 2016 року близько 08.30 проникла до квартири АДРЕСА_2, звідки відкрито викрала золоті вироби, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 5 175 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Токаленко В.М., не погоджуючись із постановленими стосовно ОСОБА_1 судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої, просить їх скасувати, кримінальне провадження - закрити або змінити судові рішення, пом`якшивши ОСОБА_1 покарання. Свої вимоги захисник мотивує тим, що матеріали провадження не містять належних доказів винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому злочині, а висновки суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, ґрунтуються на припущеннях і недопустимих доказах. Також захисник вказує на наявні в матеріалах провадження суперечності, які не були усунуті апеляційним судом, та призначення засудженій необґрунтовано суворого покарання.

Позиції учасників судового провадження

Захисник і засуджена підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені судові рішення стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджена ОСОБА_1 відкрито викрала майно ОСОБА_2 з проникненням у житло, підтверджується показаннями потерпілої, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, пред`явлення особи для впізнання, слідчого експерименту.

Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину обґрунтовані та вмотивовані.

Доводи захисника про недопустимість доказів не є слушними, оскільки вони отримані в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, та не суперечать положенням статей 84, 85, 86, 87, 89, 93 КПК України.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги захисника про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй діяння за ч. 3 ст. 186 КК України, Суд уважає безпідставними.

Судовий розгляд проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК України, тобто в межах висунутого обвинувачення, а діям ОСОБА_1 дано правильну юридичну оцінку.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, а також дані про особу винуватої, зокрема те, що вона за місцем проживання характеризується негативно, раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, на шлях виправлення не стала.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, дотримався вимог статей 50, 65, 71 КК України.

Крім того, доводи захисника, аналогічні наведеним у її касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час перегляду вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника Токаленко В.М. дотримався положень статей 404, 405, 407 КПК України та постановив рішення у відповідності до вимог статей 370, 419 цього Кодексу.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, про які зазначалось у касаційній скарзі, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Токаленко В.М. залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.