661/2025/17 Про умисне заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, скоєне в ході конфлікту, на ґрунті неприязних відносин - 05.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 червня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016230070001215 від 22 травня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Давидів Брід Великоолександрівського району Херсонської області, мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк сто п`ятдесят годин.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 911 грн, моральної шкоди 2000 грн та витрати на правову допомогу 3000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 травня 2016 року приблизно о 06:30, перебуваючи біля будинку за адресою АДРЕСА_1, в ході конфлікту, на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, наніс потерпілому ОСОБА_2 три удари кулаком в область обличчя, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу захисника Тарабаки М.Д. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, послався на показання свідка ОСОБА_3 як на доказ винуватості ОСОБА_1, який не допитувався безпосередньо в судовому засіданні; протокол пред`явлення особи для впізнання є недопустимим доказом, оскільки впізнання здійснювалося не за фотознімками, а за ксерокопією фотозображень; у матеріалах провадження відсутній додаток до протоколу слідчого експерименту та під час цього експерименту в якості понятої була залучена ОСОБА_4, яка є свідком сторони обвинувачення; в порушення вимог ст. 159 КПК України амбулаторна картка потерпілого ОСОБА_2 була вилучена без ухвали слідчого судді; наявна розбіжність в показаннях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з матеріалами, що містяться у кримінальному провадженні; безпідставне неврахування судами першої та апеляційної інстанцій показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; в порушення вимог ст. 344 КПК України судом не роз`яснено ОСОБА_1 право відводу прокурору.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, щодо обставин подій; фактичних даних, що містяться у протоколах слідчого експерименту від 15 липня 2016 року та пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 травня 2016 року, а також на підставі висновку експерта від 14 червня 2017 року, та іншими доказами, дослідженими судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності переконливо спростовують доводи засудженого про необхідність закриття кримінального провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .

На переконання колегії суддів, дії засудженого за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.

Твердження засудженого в касаційній скарзі про те, що місцевий суд необґрунтовано не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вказували на невинуватість засудженого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, є безпідставними, оскільки суд з наведенням обґрунтування, виходячи з принципу внутрішнього переконання з точки зору взаємозв`язку сукупності інших доказів у справі, критично віднісся до показань свідка ОСОБА_7, який перебуває у дружніх стосунках із засудженим, а також свідка ОСОБА_6, який, на переконання суду, не мав можливості повністю спостерігати за інцидентом з початку виникнення конфлікту.

Доводи касаційної скарги засудженого щодо розбіжностей в показах свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з іншими доказами не можна взяти до уваги, оскільки зазначені свідки повідомили суду про факти, які сприймали особисто, а саме бачили садно червоного кольору на обличчі потерпілого. Крім того, ці показання свідків узгоджуються з іншими доказами, зокрема з об`єктивними даними (висновок судово-медичного експерта), що підтверджують наявність у потерпілого тілесних ушкоджень, які виникли у зазначений ним час.

Твердження засудженого про те, що суд при ухваленні вироку послався на недопустимий доказ, а саме протокол пред`явлення особи для впізнання від 30 травня 2016 року, є безпідставними, оскільки впізнання проводилось з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, будь-яких зауважень від учасників слідчої дії не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 240 КПК Українипід час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Згідно з ч. 1 ст. 107 КПК України рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим.

Частиною 6 ст. 107 КПК України передбачено, що незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Разом з тим, зі змісту протоколу слідчого експерименту випливає, що відеофіксація вказаної процесуальної дії проводилась за ініціативою слідчого, при цьому клопотання про здійснення фіксування слідчої дії від її учасників не заявлялось, як і не надходило будь-яких інших зауважень.

Враховуючи, що протокол проведення слідчого експерименту відповідає вимогам статей 104- 107 КПК України, а відсутність додатку до такого протоколу, що пов`язана з технічною несправністю цифрового носія інформації, в даному випадку не викликає у колегії суддів сумнівів щодо його достовірності, оскільки така фіксація не була обов`язковою.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що суди першої та апеляційної інстанцій послалися на покази свідка ОСОБА_3, як на доказ його винуватості, який не допитувався в судовому засіданні, є безпідставними. Як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 був допитаний в якості свідка в суді першої інстанції, а описка суду першої та апеляційної інстанцій при написанні прізвища ОСОБА_3, а не ОСОБА_3, не є підставою для скасування судових рішень та може бути виправлена в порядку ст. 379 КПК України за ініціативою суду, або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи.

Не знайшли свого підтвердження і доводи засудженого про те, що амбулаторна картка потерпілого ОСОБА_2 була вилучена без ухвали слідчого судді в порушення вимог ст. 159 КПК України, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявна заява потерпілого ОСОБА_2 про добровільну видачу старшому слідчому поліції амбулаторної картки (т. 1 а. п.123).

Надуманими є і доводи ОСОБА_1 про те, що суддя першої інстанції в порушення вимог ст. 344 КПК України не роз`яснив учасникам судового провадження право відводу прокурору, оскільки вони спростовуються технічним засобом фіксування судового засідання від 07 лютого 2018 року.

На переконання колегії суддів, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 370 та ст. 419 КПК України (4651-17) дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника Тарабаки М. Д. в інтересах ОСОБА_1 доводам та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.