П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 572/1512/17
провадження № 51-1297 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Опанасюка О.В.,
захисника Константина В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого Лазарчука М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Константина В.М. на вирок Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Рівненський апеляційний суд 29 січня 2019 року вирок суду першої інстанції скасував у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалив новий, яким ОСОБА_1 засудив за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 жовтня 2016 року приблизно о 17.10, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Volkswagen Passat В5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, і рухаючись на вул. Центральній у смт Клесів Сарненського району Рівненської області, порушив вимоги пунктів 2.3б, 2.9а, 10.1, 12.2, 12.3, 12.4, 13.1, 13.3, 14.2в Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем "Nissan Теаnа", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобілем "Jeep Cherokee", без реєстраційного номера. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Jeep Cherokee" ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Константин В.М., не погоджуючись із ухваленим стосовно ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання не взяв до уваги всіх пом`якшуючих обставин, зокрема того, що він повністю визнав вину, має на утриманні малолітню доньку, за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково відшкодував потерпілому збитки та готовий й надалі виплачувати кошти, а також його молодий вік і стан здоров`я. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 4 ст. 403 КПК України прийняв до розгляду доповнення прокурора до апеляційної скарги поза межами строку на апеляційне оскарження та безпосередньо докази не дослідив, натомість в порушення вимог процесуального закону ухвалив новий вирок, належним чином не вмотивувавши своїх висновків.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника і просив залишити без зміни ухвалений стосовно ОСОБА_1 вирок.
Потерпілий та його представник просили відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника, вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Щодо доводів касаційної скарги захисника Константина В.М. про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, наявність обставин, що пом`якшують покарання, - притягнення до кримінальної відповідальності вперше та перебування на утриманні малолітньої дитини, а також дані про особу винного та позицію потерпілого, який наполягав на реальному позбавленні волі.
Водночас, суд апеляційної інстанції не встановив даних, які б свідчили про сприяння ОСОБА_1 розкриттю злочину.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, дотримався вимог статей 50, 65- 67 КК України, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі захисника, Суд не знаходить.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвалений вирок відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Доводи захисника про порушення, допущене судом апеляційної інстанції при прийнятті доповнень прокурора до апеляційної скарги, також не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.
Як убачається зі справи, прокурор вперше звернувся з апеляційною скаргою в межах строку апеляційного оскарження 18 травня 2018 року, просив ухвалити новий вирок, не погоджуючись зі звільненням ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
На виконання ухвали судді апеляційного суду про усунення недоліків прокурор подав в межах наданого строку нову апеляційну скаргу з аналогічним проханням.
Після відкриття апеляційного провадження прокурор подав доповнення до апеляційної скарги, в яких не містилось змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого. В цих доповненнях прокурор також висловив незгоду із застосуванням до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України та просив ухвалити через це новий вирок.
Тобто суд апеляційної інстанцій дотримався вимог ст. 403 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника Константина В.М. залишити без задоволення, а вирок Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
С у д д і:
Н.О. Марчук В.К. Маринич В.П. Огурецький