701/1128/16-к Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень - 05.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Костенко А.Є. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015250210000298 від 09 вересня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 765 грн. в дохід держави.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 червня 2015 року, приблизно о 10:40, перебуваючи біля магазину "Будматеріали", що знаходиться за адресою вул. Центральна, 1 смт Буки Маньківського району Черкаської області, в ході конфлікту, на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, наніс потерпілому ОСОБА_2 удар правою ногою в ділянку коліна, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу захисника Костенко А.Є. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому захисник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про витребування амбулаторної картки ОСОБА_2 та призначення на підставі отриманих з картки даних повторної судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень потерпілого.

Крім того, захисник вказує, що висновки судово-медичних експертиз № 877 від 23 вересня 2015 року, № 836 від 25 серпня 2016 року та №1047 від 26 жовтня 2016 року є сумнівними, а посилання судами першої та апеляційної інстанцій на вказані експертизи є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 засуджено за нанесення саме легких тілесних ушкоджень, тому існують сумніви у можливості експертом виявити сліди тілесних ушкоджень через такий значний проміжок часу.

Також у своїй касаційній скарзі захисник посилається на суттєві розбіжності у показаннях свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які ґрунтувалися на підставі даних, отриманих під час перегляду відеозапису інциденту між ОСОБА_1 та потерпілим. При цьому вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не було взято до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

У судовому засіданні засуджений підтримав касаційну скаргу, а прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, щодо обставин подій; запису камери відеоспостереження; фактичних даних, що містяться у протоколах слідчого експерименту від 30 червня 2016 року та 21 жовтня 2016 року; протоколами огляду предметів від 24 жовтня 2016 року, а також на підставі висновку судово-медичних експертиз № 877 від 23 вересня 2015 року, №836 від 25 серпня 2016 року та № 1047 від 26 жовтня 2016 року.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .

На переконання колегії суддів, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, є непереконливими, оскільки суд з наведенням обґрунтування, виходячи з принципу внутрішнього переконання з точки зору взаємозв`язку сукупності інших доказів у справі, критично віднісся до показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які перебувають у дружніх стосунках із засудженим ОСОБА_1

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про наявність суттєвих розбіжностей у показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з фактичними обставинами провадження слід зазначити наступне.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що з метою створення всіх необхідних умов для реалізації процесуальних прав учасників судового провадження і дотримання принципу змагальності за клопотанням сторін судового процесу місцевим судом, з поміж інших, було викликано та безпосередньо допитано свідків, зокрема ОСОБА_8 (журнал судового засідання від 19 квітня 2017 року), ОСОБА_5 (журнал судового засідання від 19 квітня 2017 року) та ОСОБА_4 (журнал судового засідання від 04 травня 2017 року).

Під час дослідження звукозаписів судових засідань, що містяться на носії інформації, долученому до матеріалів кримінального провадження, колегією суддів не встановлено будь-яких суттєвих розбіжностей у свідченнях зазначених вище свідків з фактичними обставинами провадження, усі пояснення є чіткими, послідовними, узгоджуються між собою, показаннями потерпілого та іншими доказами кримінального провадження.

За таких обставин, оскільки у вироку суду повною мірою відображено фактичні обставини, здобуті в ході допиту свідків, доводи захисника в цій частині колегія суддів вважає надуманими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

Твердження захисника про те, що місцевим судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування амбулаторної картки ОСОБА_2 та призначення на підставі отриманих з картки даних повторної судово-медичної експертизи, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявні висновки судово-медичних експертиз № 836 від 25 серпня 2016 року та № 1047 від 26 жовтня 2016 року, відповідно до яких можливість утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень за обставин, що були вказані ним при проведенні за його участю слідчих експериментів, не виключається. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду про відсутність підстав для проведення повторної судово-медичної експертизи.

Спростовуються матеріалами кримінального провадження і доводи захисника щодо сумнівності висновків судово-медичних експертиз №877 від 23 вересня 2015 року, № 836 від 25 серпня 2016 року та № 1047 від 26 жовтня 2016 року. Так, висновки експерта ґрунтуються на підставі безпосереднього огляду потерпілого, протоколу проведення слідчого експерименту та протоколів допиту потерпілого. Місцевий суд в повній мірі дослідив вказані висновки та надав їм належну оцінку, про що зазначив у вироку. Таким чином, підстав вважати вказані висновки сумнівними колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу захисника Костенко А.Є. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 370 та ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив, з чим погоджується і колегія суддів.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу захисника Костенко А.Є. в інтересах засудженого ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Касаційну скаргу захисника Костенко Анни Євгеніївни в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 вересня 2018 року залишити без змін.