569/9525/17 Про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у кримінальному провадженні - 05.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу судді-доповідача Рівненського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року про повернення його апеляційної скарги.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки 6 місяців.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 164 697 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 120 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зазначений вирок місцевого суду учасниками судового провадження в апеляційному порядку не оскаржувався.

На стадії виконання вироку заступник начальника Сарненського районного ВДВС ГТУЮ в Рівненській області звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2018 року у задоволенні вказаної заяви заступника начальника Сарненського районного ВДВС ГТУЮ в Рівненській області відмовлено.

Не погодившись з ухвалою місцевого суду, потерпілий ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою судді-доповідача Рівненського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2018 року повернуто.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали судді-доповідача апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вказує, що суддя-доповідач апеляційного суду, грубо порушуючи вимоги кримінального процесуального закону, позбавив його гарантованого права на оскарження рішення суду, що стосується його інтересів, в порядку апеляційної процедури. Наголошує, що суддя-доповідач, повертаючи його апеляційну скаргу, дійшов невірного та необґрунтованого висновку про відсутність у нього права на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду на стадії виконання судових рішень, чим порушив принцип доступу до правосуддя.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 не надходило.

У судовому засіданні прокурор просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою потерпілого, оскільки, на його думку, потерпілий не має права на апеляційне оскарження згаданого судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається із матеріалів провадження, потерпілий ОСОБА_1, вказуючи про незаконність та необґрунтованість ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2018 року, оскаржив її в апеляційному порядку.

Зазначену апеляційну скаргу суддя-доповідач Рівненського апеляційного суду своєю ухвалою від 26 листопада 2018 повернув особі, яка її подала, тобто потерпілому ОСОБА_1

Так, повертаючи апеляційну скаргу потерпілого, суддя-доповідач зазначив, що потерпілий не вправі оскаржувати в апеляційному порядку судове рішення, яке випливає із судового провадження на стадії його виконання, оскільки процесуальні права потерпілого у судовому провадженні закінчуються з моменту набрання судовим рішенням (вироком) законної сили.

З таким висновком судді-доповідача апеляційного суду колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Положеннями ст. 537 КПК України закріплено перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків. Зокрема, п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що судом можуть також вирішуватись інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні заяви представника ВДВС ГТУЮ в Рівненській області про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2, постановлена у порядку процедури, визначеної Розділом VIII КПК (4651-17) України "Виконання судових рішень".

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 539 КПК України потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Крім того, ч. 5 ст. 539 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотань (подань), пов`язаних із виконанням судових рішень, у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються, зокрема, цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, та інші особи у разі необхідності.

Відповідно до ч. 6 ст. 539 КПК України за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

З вказаних норм права випливає, що особи, які мають право звернутися до суду із клопотанням (поданням) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням судового рішення, а також особи, які підлягають виклику у судове засідання та/або повідомляються про розгляд такого клопотання (подання), набувають статусу учасника судового провадження та вправі користуватися процесуальними правами, у тому числі і правом на оскарження судового рішення.

Також, положення п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК України визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені, окрім вироків та ухвал про застосування заходів медичного або виховного характеру, й інші ухвали судів першої інстанції, що не набрали законної сили, у випадках, передбачених цим Кодексом.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що потерпілому ОСОБА_1 протиправними діями ОСОБА_2 заподіяно матеріальну і моральну шкоду та задоволено його позовні вимоги у повному обсязі.

Тобто, у даному кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_1 також набув статусу цивільного позивача.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК України право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції мають потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 393 КПК України право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції мають цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Таким чином, суддя-доповідач у даному випадку дійшов неправильного висновку про відсутність у потерпілого ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).

За таких обставин, на переконання колегії суддів, ухвала судді-доповідача Рівненського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року є незаконною, оскільки постановлена із порушенням принципу доступу до правосуддя, принципу забезпечення права на оскарження судових рішень, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

З урахуванням наведеного касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала судді-доповідача апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційний суд повинен постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді-доповідача Рівненського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.